Как стать ниндзя?

Ниндзя («тот, кто прячется» от «синобу» — «скрывать(ся), прятать(ся) — в средневековой Японии воин-разведчик. Ниндзя были наёмниками, которые занимались разведкой, диверсиями, шпионажем, политическими провокациями и заказными убийствами. Ниндзя обладали собственной клановой структурой и жили вне системы общественных и политических отношений.

Школа ниндзя

Традиционно, ниндзя рождались в семье ниндзя и обучались своему искусству с самого детства. Искусство ниндзя называется «Ниндзюцу». Ниндзюцу учит тому, что состояния полной безопасности не существует, а любое действие провоцирует противодействие, что нарушает гармонию. Выход находится в понимании того, в чём нарушается гармония, а также в минимизировании нежелательных последствий.

Школа ниндзюцу имела различия в разных кланах, но у всех была единая основа, состоящая из трёх блоков умений и знаний, которые в совокупности образовывали очень гибкую систему нападения, обороны и противодействия любой возможной опасности. Чтобы стать ниндзя, обучаемый уже к 15 годам должен был обладать необходимым знанием основ трёх блоков и в 15 лет пройти инициацию для начала обучению Дзэн-Буддизма и Сянь-Даосизма.

Три блока ниндзюцу:

  • Покорение пяти стихий: Chi, Sui, Ka, Fu, Ki (земля, огонь, вода, воздух, первооснова всего)
    Обучает навыкам использования окружающего мира для маскировки, скрытного передвижения, устройства засад и т.п. Собирательное название всех навыков: Тон-Дзюцу
  • Искусство борьбы делилось на две секции:
    Тай-дзюцу — искусство владения телом
    Бу-дзюцу — работа владения оружием
  • Нимпо-миккё
    Техника изменения состояний сознания для мобилизации внутренних ресурсов организма.

В разных кланах существовали разные испытания и тренинги, пройдя через которые можно было стать ниндзя. Детей подвергали испытаниям с пелёнок. Люльку с ребёнком ударяли о стены, чтобы он учился группироваться и привыкал к тряске. С полугода детей учили плавать — ещё до того, как они начинали ходить. С трёхлетнего возраста детям развивали выносливость, учили задерживать дыхание, применяя простое удушение. В десятилетнем возрасте ребёнок пробегал двадцать километров и более без остановок, а экзамен по бегу сдавали, пробегая стометровку с прижатой к груди встречным потоком воздуха соломенной шляпой. Если ребёнок бежал недостаточно быстро, и шляпа падала — он не сдавал экзамен. Обучаемых постоянно избивали палками, чтобы повысить болевой порог. Чтобы развить гибкость — им растягивали и выворачивали суставы. Ниндзя должен был хорошо видеть в темноте, для этого ребёнка помещали на недели в тёмную пещеру с малым запасом пищи. Тренировки проходили постоянно, без выходных. Ниндзя должен был не только быть подготовлен физически, но и знать медицину, лекарственные травы, грамоту, языки и дипломатию.

Девушка-ниндзя (чтобы стать ниндзя нео

elhow.ru

Как мне стать ниндзя??? пожалуйста скажите что нибуть

Чтобы стать ниндзя нужно не только исправно посещать школу ниндзя, изучая на уроках смертельные приемы и часами оттачивая давно забытые техники воинов в черном кимоно, но в первую очередь обладать железным терпением, ведь ниндзя считались в свое время элитными убийцами и выполняли только самые сложные задания. К примеру один выпускник школы ниндзя поджидал свою жертву три дня кряду в выгребной яме (в туалете), после чего пронзил жертву деревянным копьем (прием «Месть нечистот»).

Тренировать терпение можно совершая ежедневные многочасовые походы с женой по магазинам, а уроки школы ниндзя с описанием некоторых приемов вы получите здесь.

Как стать ниндзя

Урок скрытного перемещения

Что может быть важнее для будущего ниндзи чем школа приемов бесшумного передвижения?

— Дышите вместе с шагами, тем самым уменьшая количество производимого вами шума, добиться же полной бесшумности при ходьбе можно перенося вес тела на одну из ног, в то время как вторая делает шаг.

— Полусогнутые в коленях ноги уменьшат давление на почву, а следовательно и размер оставляемых вами следов.

— Чтобы стать ниндзей задействуйте при перемещении и руки, выставив их немного вперед, одну чуть выше другой, тем самым заранее чувствуя приближение возможной преграды на пути.

Уроки метания сюрикена

Сюрикен- смертельное оружие ниндзи, сделанное в виде металлической звезды с заостренными лучами. Уметь бросать сюрикен значит обеспечит себе полное превосходство на противником, находящимся на расстоянии ближе 10 шагов. Будьте осторожны! Сюрикены являются холодным оружием и по неосторожности могут повлечь за собой серьезные травмы и даже смерть.

Чтобы на время броска сюрикена стать настоящим ниндзей, выполняйте технику броска по урокам старой школы ниндзя:

— Возьмите сюрикен в руку так, чтобы большой палец плотно прижимал его в ладони в месте между средним и указательным пальцами.

— Выставите левую ногу вперед, оставив центр тяжести на полусогнутой правой ноге, слегка повернув левый бок и вытянув левую руку в сторону мишени.

— Бросайте сюрикен на выдохе, выпрямив правую ногу, повернув корпус полностью по направлению к мишени и перенеся центр тяжести на левую ногу, при этом слегка согнув её. В момент броска, как это описано в школе приемов ниндзя, раскройте пальцы как если бы вы щелкнули ими.

— В метании сюрикена на первый план выходит не сила броска, а его точность, которой ниндзя достигали благодаря упорным тренировкам уроков этого приема и идеальной вышеописанной технике выполнения броска.

Как метать сюрикен, видео:

Уроки преодоления препятствий

Прием «Двойной конь»:

Мало того, что вы стали ниндзей, для выполнения этого сложного приема школы ниндзя для преодоления очень высоких преград вам понадобится ассистент. Техника выполнения этого прыжка очень похожа на прыжки в воде. Один человек встает ногами другому на плечи (чтобы держать равновесие тот кто сверху должен свести вместе носки ступней и прижаться лодыжками к затылку опорного ниндзи, а тот, в свою очередь должен руками прижимать ноги верхнего ниндзи к своему затылку и шее). Затем тот кто сверху должен присесть и прыгнуть, в то время как нижний человек мощно выбросить его руками вверх, обеспечивая прыгающему дополнительное ускорение.

приемы ниндзя

Прием «Тройной конь»:

Похожий на «Двойного коня» прием с той лишь разницей, что опорных ниндзя здесь уже два, один стоящий, а другой сидящий спиной к препятствию, между собой образуют что-то наподобие лестницы по которой прыгающий отталкиваясь от ладоней сидящего, буквально взлетал на препятствие. В задачу же стоящего ниндзя в момент прыжка придать дополнительную энергию прыгающему, взяв его под локти и толкнув одновременно с сидящим.

уроки ниндзя

Уроки равновесия и правильного дыхания

Стать ниндзей и не научиться правильно дышать значит провалит

otvet.mail.ru

Казка про Лего Ніндзя Го: як стати терплячим

Якось раз в село по сусідству з ніндзя напали жахливі монстри. У них не було зброї, їх головним способом боротьби був рукопашний бій Зіу Сіу – стародавня китайська практика, якою на Землі мало хто володів. Щоб перемогти монстрів, необхідно було вивчити бойове мистецтво Зіу Сіу, інакше б постраждало вся село. Кай вирішив, що тільки йому під силу оволодіти новим видом бою і почав шукати прийоми, щоб врятувати все село від жахливих монстрів. Казка про Лего Нинзя Го навчить того, що не все виходить відразу і навіть якщо в тебе багато вогню, досвіду не наберешся за один день.

Казка про Лего Нинзя Го: читати про те, як Кай поборов монстрів

Кай знайшов підручник і відео в інтернеті про те, як навчитися бойовому мистецтву жахливих монстрів. Він швидко повторював всі рухи вчителів, а під час відпочинку читав про філософію нової практики. Кай знав, мешканці села в небезпеці і треба поспішати опанувати всі прийоми, щоб визволити їх від монстрів. В кінці дня Кай був готовий. Він хотів бігти битися з монстрами, але Сенсей Ву зупинив учня:

– Ти занадто поспішаєш. Жахливі монстри повільно та дуже хитро захоплюють село, а ти біжиш стрімголов боротися з ними.
– Я прочитав весь підручник з мистецтва Зіу Сіу, я володію всіма прийомами.
– Але в тебе мало практики.
– Я не можу зволікати. Життя багатьох людей в небезпеці.
Кай побіг рятувати село, адже був впевнений в тому, що впорається. У нього було багато вогню і бажання боротися. Але діставшись до села, він зустрів першого монстра, який стояв на сторожі. Монстр вирівняв спину і подивився в очі Каю. А потім замахнувся рукою і ногою. Кай ухилився і почав атакувати, але чудовисько моментально відбило атаку і відкинуло Кая на землю. Казка про Лего Нинзя могла б закінчиться дуже швидко, але життя Кая спав Сенсей Ву. Він схопив Кая, і вони швидко втекли.
– Я ж казав тобі про терпіння і практику. Важко перемогти монстра, коли в тебе тільки вогонь. Потрібен досвід!
– Але я був упевнений в тому, що потрібно поспішати. Я був щирий і хотів врятувати село.
– Ти повинен працювати над собою і направляти свою лють, гнів і щирість у практику. Тільки так ти переможеш.
Сенсей Ву і Кай займалися всю ніч. А щоб мистецтво Зіу Сіу дало більше користі, нінздя додали в нього кілька своїх прийомом. Вранці Кай хотів знову йти битися з монстрами.
– Ні, ти повинен відпочити – сказав Сенсей. – Лягай спати, і нехай твоє тіло розслабитися, а мозок перетравить нове знання і вміння. Тільки тоді ти будеш готовий.
Кай дуже не хотів слухати вчителя, адже село продовжували атакувати монстри. Але він згадав, як мало не позбувся життя через поспіх. Тоді Кай все ж ліг та заснув. Коли він прокинувся, відчув, що час боротися настав. Він помчав до села. Його тіло пам’ятало техніку бою Зіу Сіу, а мозку не потрібно було думати. Руки і ноги знали самі, як боротися. Кай швидко перемагав монстрів один за іншим. А коли він зовсім втомився, то сховався в невеликому будинку у місцевих жителів.
– Спасибі тобі воїн за те, що ти оберігаєш наше селище.
– Я ще не всіх поборов.
– Але ти такий відважний. Дякуємо тобі!
Відпочиваючи, Кай зрозумів, що йому ніколи не подолати всіх монстрів, якщо він не знайде спосіб більш сильного зброї. Тоді ніндзяго згадав, що крім бою Зіу Сіу, він досконало знає і інші єдиноборства. У його голові сталася алхімія і він придумав нову техніку бою. Відпочивши, Кай повернувся і подолав всіх монстрів. Багато чудовиськ просто втекли через переляк. Так терпіння, досвід і новий підхід допомогли ніндзяго убити всіх монстрів. Казка про Лего ніндзяго закінчилася, бажаємо тобі солодких снів! Добраніч! 🙂

Ми створили більше 300 безкоштовних казок на сайті Dobranich. Прагнемо перетворити звичайне вкладання спати у родинний ритуал, сповнений турботи та тепла. Бажаєте підтримати наш проект? Будемо вдячні, з новою силою продовжимо писати для вас далі!

ПІДТРИМАТИ

nochdobra.com

Как стать Наруто? Философия ниндзя

Кто из мальчиков не хотел в детстве стать ниндзя? Загадочная культура ниндзя во все времена притягивала к себе мальчиков, парней и даже мужчин. Сегодня на телеэкранах мы можем увидеть множество фильмов, мультфильмов про ниндзя. Наиболее популярным в данном жанре остается аниме «Наруто». Миллионы зрителей прикованы к экрану телевизоров, наблюдая за жизнью и подвигами этого героя. Многие подростки желают стать Наруто, однако не знают, как это сделать. Наш сайт Стать лучше.ру сегодня поможет вам разобраться с этим вопросом.

Академия ниндзя

Первый шаг, который необходимо предпринять, это обучение в специальной академии для ниндзя. В процессе обучения вам будет присвоен титул под названием Гэнин. Однако это низшее звание, поэтому дальнейшее обучение приветствуется. Для повышения квалификации придется сдавать экзамены. А вот титул Дзенин, который подразумевает высшую степень мастерства, может быть присвоен только при большом опыте и мастерстве ниндзя. Учебу любят не все, многие сразу хотят стать Наруто, однако это невозможно.

Действенный способ как стать русалкой уже известен.

Костюм Наруто

Немаловажную роль играет и одеяние ниндзя Наруто. Сшить костюм можно самостоятельно, нужно лишь найти подходящую схему для шитья. Есть возможность сделать некоторые костюмы из готовой одежды. В магазинах одежды сегодня можно найти огромный ассортимент товара, который следует использовать по назначению.

Вы должны тщательно подбирать все детали костюма, чтобы он был похож на то одеяние, которое носят герои аниме. Конечно же, чтобы стать Наруто вам придется потратить некоторые средства, а также драгоценное время. Однако это того стоит.

Итак, основную работу вы уже проделали. После учебы в академии и приобретения костюма вы можете считаться ниндзя из Наруто. Стоит помнить, что эти ниндзя немного отличаются от остальных. Другие ниндзя всегда работали в качестве наемников, а вот Наруто считается военной силой страны.

Почему трудно стать Наруто?

На первый взгляд может показаться, что стать ниндзя довольно легко. Нужно отучиться и сшить костюм? и все? Но на самом деле не все так уж и просто.

1) Наруто готовили к тяжелой жизни уже с самого раннего детства. Когда ниндзя находился еще в коляске, подготовка уже начиналась. Люльку толкали на стенку, а ребенок привыкал к ударам с пеленок.

2) Ниндзя учат плавать, когда ему исполняется 6 месяцев. А это ведь даже раньше, чем он научился стоять на ногах.

3) В возрасте двух лет Наруто начинает забавляться играми, которые тренируют его реакцию.

4) Тренировки ниндзя Наруто должны быть постоянными. Для них не существует праздников, выходных, усталости и т.д.

5) Кроме физических упражнений ниндзя выполняет умственную работу. Их учили медицине, грамоте, иностранным языкам.

6) В 10-11 лет ребенок должен пробегать много километров в день без передышек, только так он может стать Наруто.

7) Фотографическая память ниндзя должна быть на высочайшем уровне. Они должны уметь запоминать различные географические точки, секретные надписи и т.д.

8) Ниндзя Наруто подвергался побоям от своих же воинов. Это делалось для того, чтобы выработать привычку к боли.

9) Ниндзя редко живет много лет. Они погибают в бою, либо их организм сдается от постоянных перегрузок.

Теперь вы видите, что не каждому дано стать Наруто. Это тяжелый, изнурительный труд как стать и феей с крыльями. Да и кто пойдет на то, чтобы мучить себя каждый день? На телеэкранах мы видим только самую лучшую сторону такой жизни. Мы видим их подвиги, героизм, однако не знаем, что скрывается на самом деле за экраном. Поэтому несколько раз подумайте, прежде чем стать настоящим ниндзя. Что вы хотите добиться этим? Славы и величия? Или же хотите бороться за мир и спокойствие страны?

Скипина Анастасия для сайта Стать лучше.ру

stat-luchshe.ru

Як стати справжнім ніндзя і навіщо це треба?

Таємне бойове мистецтво ніндзя – японських воїнів і розвідників – давно розбурхує уяву багатьох юнаків та підлітків у всьому світі. Особливо підхльоснув інтерес до них знаменитий серіал про Черепашок Ніндзя – четвірці безстрашних і спритних бійців, яким дарма будь-які перешкоди.

Чи може звичайний російський хлопчик стати ніндзя? Давайте подумаємо разом.

Хто такі ніндзя?
Звідки беруться ніндзя?
Хто такі Черепашки Ніндзя?
Як стати Черепашкою Ніндзя?

Хто такі ніндзя?

Сьогодні, мабуть, важко знайти людину, яка ніколи не чула б про ніндзя, але ж в середньовічній Японії це було одне з найбільш таємних і закритих товариств. Добрі воїни, вони не виходили на битву при світлі дня: своєю професією вони зробили розвідку і диверсії.

Не було шпигунів більш витончених, ніж ніндзя. Вони могли проникнути в самий захищений замок і розвідати найпотаємніші і секретні відомості. Вони досконало вивчили науку, як бути абсолютно непомітним, нечутно пересуватися в повній темряві, завдавати раптових ударів по ворогу і розчинятися без сліду в темряві. Багато хто вважав їх чаклунами або навіть демонами в плоті.

На відміну від родовитих самураїв ніндзя були, як правило, простолюдинами. В ієрархії середньовічної Японії їх ніби не існувало взагалі: вони були поза класів і станів. Клани ніндзя жили в лісах, їх секретні поселення були приховані від чужих очей.

Вони заробляли на життя для себе і своїх сімей тим, що наймалися на шпигунську службу до Сьогун, ватажкам кланів і багатим купцям. Проте, навіть самураї відчували до них повагу, завдяки чудовому володінню військовими мистецтвами.

Звідки беруться ніндзя?

У наші дні справжніх ніндзя, колись наводили жах на сегунов і імператорів Японії, практично не залишилося. Але зовсім не тому що таємні знання були втрачені, а через вкрай жорсткої методики підготовки бійців, яка починалася буквально в перші місяці після народження.

Майбутній ніндзя з перших днів життя привчався чуйно спати і ніколи не розслаблятися. Для цього люльку, в якій спав новонароджений, час від часу сильно били об стіну, щоб привчити його групуватися. З півроку немовляти кидали у водойму, щоб він навчився плавати і довго перебувати під водою.

З двох років дітей навчали правильному диханню, швидкої реакції на небезпеку, а також робили спеціальний жорсткий масаж, що розвиває гнучкість і привчає до болю. Діти взимку і влітку ходили без одягу, звикаючи до холоду, а з трьох-чотирьох років їх по кілька днів залишали в сирих і темних печерах без їжі і ковдр.

Маленькі ніндзя навчалися стрибати по гілках дерев не гірше мавп, і висіти, утримуючись на руках, не менше години. Десятирічні ніндзя щодня повинні були пробігати близько 20 кілометрів, причому не по біговій рівній доріжці, а по лісі. Вони харчувалися сирим м’ясом і овочами, лісовими ягодами і корінням.

За допомогою спеціальних вправ вони розвивали пам’ять до такої міри, що могли дослівно запам’ятати кілька сторінок тексту з першого прочитання. Після жорсткого іспиту в 15-річному віці ніндзя ставали повноправними воїнами клану.

Навряд чи сьогодні хтось із батьків добровільно погодиться піддавати свою дитину таким випробуванням. Але саме вони робили ніндзя неймовірно сильними, витривалими і здатними проникати в самі недоступні місця.

Хто такі Черепашки Ніндзя?

Знамениті Черепашки Ніндзя з’явилися на світ в 1984 році на сторінках однойменного коміксу. Два молодих нью-йоркських художника придумали їх як пародію на численні випускалися тоді історії.

Їх комікс включав в себе все, що було в ті часи найбільш злободенним: моторошні історії про мутантів, моду на східні єдиноборства і повальне американське схиляння перед супергероями.

Перший тираж складався всього з трьох тисяч примірників і був випущений на власні кошти художників. До їх превеликий подив, історія отримала шалений успіх, і авторам довелося додрукувати ще 50 тисяч примірників.

За наступні 30 років історії про відчайдушні і веселих мутантів, які живуть в каналізації і поїдають піцу, отримали багаторазове продовження в кіно і мультфільмах і стали улюбленими для мільйонів глядачів з усього світу.

Як стати Черепашкою Ніндзя?

Щоб звичайному хлопчикові, який ніколи не був мутантом, стати схожим на Черепашку Ніндзя, потрібно багато тренуватися.

У тренування обов’язково повинні входити:

– Ранкова зарядка – не менш 15 хвилин;

– Віджимання на руках – чим більше, тим краще;

– Вправи для пресу – чим більше, тим краще;

– Щоденна пробіжка – не менш як півгодини.

Якщо повторювати ці вправи щодня протягом року або більше, можна стати таким же сильним, спритним і безстрашним, як Черепашки Ніндзя.

« Хто такий Дід Мороз і де він живе? Що таке реклама і для чого вона потрібна? »

moyaosvita.com.ua

25 поразительных фактов о настоящих ниндзя

Ниндзя. Многие про них знают, и многим они нравятся. Воспитанные и с самого детства обученные сложному искусству ниндзюцу, они боролись со своими главными соперниками — самураями. Передвигавшиеся словно тень в ночи, эти отважные воины нанимались за самую высокую цену, чтобы совершать своё чёрное дело, на которое самураи не способны.

Но что, если всё это — абсолютная неправда? Что, если современный образ древних ниндзя был полностью основан на комиксах и литературе в стиле фэнтези XX века?

Сегодня мы откроем вам 25 захватывающих фактов про настоящих ниндзя, существовавших в прошлом, и вы узнаете о них всю правду. Читайте и наслаждайтесь более точным и привлекательным образом этих японских воинов.

25. Ниндзя не назывались “ниндзя”

Согласно документам, идеограммы для этого слова в средневековый период правильно читались как “синоби-но моно”. Само же слово “ниндзя”, которое означает те же самые идеограммы, произнесённые в китайском чтении, стало популярным уже в XX веке.

24. Первое упоминание о ниндзя

Первая историческая запись о ниндзя появилась в военной хронике Тайхэйки, написанной приблизительно в 1375 году. В ней говорится, что однажды ночью ниндзя были отправлены в тыл врага, чтобы поджечь вражеские сооружения.

23. Золотой век ниндзя

Расцвет ниндзя пришёлся на XV-XVI века, когда Япония была охвачена междоусобными войнами. После 1600 года, когда в страну пришёл мир, начался упадок ниндзя.

22. Исторические записи

Существует ничтожное количество записей о ниндзя, сделанных в период войн, и только после прихода мира в 1600-ых годах некоторые ниндзя стали писать руководства о своих навыках и умениях.

Самым знаменитым из них является руководство по боевому искусству ниндзюцу, которое являлось своеобразной библией ниндзя и называлось “Бансэнсюкай”. Оно было написано в 1676 году.

По всей Японии насчитывается порядка 400-500 руководств для ниндзя, многие из которых до сих пор хранятся в секрете.

21. Врагами самураев были не ниндзя

В популярных средствах массовой информации ниндзя и самураи часто изображаются врагами. На самом же деле, термин “ниндзя” часто соотносится к воинам любого класса в самурайской армии, а сами ниндзя были чем-то вроде спецназа, если сравнивать с современной армией. Многие самураи обучались ниндзюцу, сложному искусству, которым владели ниндзя, и хозяева держали их ближе к себе.

20. Ниндзя не были крестьянами

В популярных средствах массовой информации ниндзя также изображаются, как представители крестьянского сословия. На самом деле, ниндзя могли стать представители любого класса — как низшего, так и высшего сословия.

Только после 1600 года, когда в Японии воцарился мир, официальное положение ниндзя внутри клана было понижено с самурая до нового социального сословия под названием “дошин” (doshin) — самурая низкого ранга, “полусамурая”. С течением времени ниндзя становились всё ниже в статусе, однако они всё ещё занимали более высокое социальное положение по сравнению с большинством крестьян.

19. Ниндзюцу — это не вид рукопашного боя

Распространено мнение о том, что ниндзюцу — это вид рукопашного боя, совокупность боевых искусств, которой обучают до сих пор по всему миру.

Однако идея специализированной формы рукопашного боя, практикуемого ниндзя, была придумана одним японцем в период 1950-60 годов. Эта новая боевая система стала популярной в Америке в 1980-ых годах во время бума ниндзя, превратившись в одно из самых популярных заблуждений про ниндзя.

На сегодняшний день в древних рукописях не найдено ни единого упоминания о подобной форме боевого искусства.

18. “Звёздочки ниндзя”

Метательные “звёздочки ниндзя” не имеют практически никакой исторической связи с ниндзя. Сюрикэны (именно так называется это метательное оружие скрытого ношения, изготовляемого в форме различных предметов: звёздочек, монет и др.) были секретным оружием во многих самурайских школах, и только в XX веке их стали ассоциировать с ниндзя благодаря комиксам, фильмам и анимэ.

17. Маска ниндзя

“Ниндзя никогда не увидишь без маски”. На самом деле, нет ни единого упоминания о ниндзя, которые носили маски. Неожиданно, но, согласно древним руководствам для ниндзя, они не носили маски. Когда противник был близко, они должны были закрывать лицо своими длинными рукавами, а когда ниндзя работали группами, то надевали на голову белые повязки, чтобы видеть друг друга при лунном свете.

16. Костюм ниндзя

Популярный образ ниндзя невозможно представить без культового костюма. Это ошибочное наименование, так как “костюм” ниндзя кажется форменной одеждой только жителям западных стран. На самом деле это просто традиционная японская одежда вместе с маской.

Чёрные японские одежды можно сравнить с чёрным костюмом в современном Лондоне. Жители средневековой Японии могли носить маски на улице, чтобы остаться неузнанными. Так что неуместным и выделяющимся такой образ выглядит только в современном мире.

15. Чёрное или синее?

Сегодня популярен аргумент, что ниндзя не носили чёрное, потому что тогда в темноте они бы вообще друг друга не увидели, поэтому на самом деле они носили синюю одежду. Это неправильное представление, появившееся из руководства для ниндзя под названием “Шонинки” (Shoninki) (“Настоящий путь ниндзя” (True Path of the Ninja), написанного в 1861 году.

В нём говорится, что ниндзя могут носить синее, чтобы смешаться с толпой, так как этот цвет был популярным, подразумевая, что ниндзя не выделялись бы в городе среди людей. Им также предписывалось носить одежду чёрного цвета в безлунную ночь и белого — в полнолуние.

14. Ниндзя-то, или меч ниндзя

Знаменитый “ниндзя-то” или традиционный меч ниндзя — это меч с прямым лезвием с квадратной цубой (гардой). Современные ниндзя-то чаще всего имеют прямое лезвие, однако оригинальные мечи были слегка изогнутыми.

Мечи, которые были почти прямыми (они были изогнуты всего на несколько миллиметров) существовали в средневековой Японии и имели квадратную цубу, однако ассоциировать их с ниндзя стали лишь в XX веке. Руководства для ниндзя предписывали использовать обычные мечи.

13. Тайные жесты ниндзя

Ниндзя известны своими тайными жестами рук. Эта особая техника положения рук под названием “кудзи-кири” не имеет реальной связи с ниндзя.

Техника кудзи-кири, как её назвали в Японии, своими корнями уходит в даосизм и индуизм. Из Индии она была привезена в Японию буддийскими монахами, поэтому многие ошибочно воспринимают её как метод наведения порчи.

На самом же деле, это серия жестов, которую использовали при медитации, во время ритуалов и в японских боевых искусствах. Связывать кудзи-кири с ниндзя, опять же, стали только в XX веке.

12. Ниндзя не пользовались дымовыми бомбами

Образ ниндзя, использующего дымовую бомбу, очень распространён. Однако, будучи полностью ошибочным, он вводит в заблуждение.

Руководства для ниндзя на самом деле не содержат упоминаний о дымовых бомбах, однако в них есть сотни инструкций для создания “огненного” оружия: фугасов, ручных гранат, водостойких факелов, греческого огня, огненных стрел, взрывных снарядов и отравленного газа.

11. Никто не знал, кем на самом деле были ниндзя

Это полуправда. Ниндзя делились на ян-ниндзя, которых можно было увидеть, и инь-ниндзя, невидимых ниндзя, личность которых всегда оставалась в тайне.

Поскольку никто никогда не видел инь-ниндзя, они могли принимать участие в миссиях, не боясь быть кем-либо узнанными. С другой стороны, группу ниндзя можно было нанять в открытую: они перемещались вместе с армией, у них были собственные бараки, они были освобождены от несения обязанностей во время привала и были хорошо известны среди равных себе.

10. Ниндзя — это чёрные колдуны

До образа ниндзя-убийцы был популярен образ ниндзя-колдуна, воина-заклинателя. В старых японских фильмах ниндзя используют магию, чтобы обмануть своих врагов.

Занимательно, но среди умений и навыков ниндзя действительно существовало определённое количество ритуальной магии: от волшебных шпилек, делающих их невидимыми, до принесения собаки в жертву, чтобы получить божью помощь. Впрочем, обычные самурайские навыки также содержали элементы магии. В то время это было обычным делом.

9. Ниндзя не были убийцами

Это больше семантический аргумент. Проще говоря, ниндзя с самого раннего возраста не обучали искусству убивать, чтобы их могли нанять другие кланы.

Большинство ниндзя обучались тайным операциям, шпионскому мастерству, умению добывать информацию, проникать в тыл противника, обращаться со взрывчатыми веществами и многое другое. Ниндзя нанимали в качестве убийц лишь в последнюю очередь. В руководствах для ниндзя крайне редко говорится на эту тему. Убийства не были их основным профилем.

8. Хаттори Хандзо (Hattori Hanzo) — реальный человек

Хаттори Хандзо стал известным благодаря фильмам “Убить Билла” (мастер-оружейник, создававший лучшие японские мечи в мире), но в реальности он был самураем и главой рода ниндзя. Он стал знаменитым полководцем, получив за свою свирепость в бою прозвище “дьявол Хандзо”.

Считается, что он написал или унаследовал один из древнейших существующих манускриптов ниндзя.

Недавно автор Шон Майкл Уилсон (Sean Michael Wilson) совместно с японским иллюстратором написал комикс под названием “Секреты ниндзя” (“Secrets of the Ninja”), основанный на этих исторических учениях.

7. Большинство ошибочных утверждений о ниндзя появилось в XX веке

Эпоха ниндзя завершилась в конце XIX века, когда Япония встала на путь модернизации. Хотя домыслы и фантазии о ниндзя существовали даже во времена ниндзя, первый большой бум популярности ниндзя в Японии начался в самом начале 1900-х г.г., когда об исторических шпионах и разведчиках было известно не очень много.

Книги о ниндзя были популярными и между 1910 и 1970 годами, а поскольку многие из них были написаны любителями и энтузиастами, то они были полны ошибочных утверждений и фальсификаций, которые позже, в 1980-ых годах, во время бума популярности ниндзя, были переведены на английский язык.

6. Научное изучение ниндзя

Тема ниндзя была поводом для смеха в японских академических кругах, и на протяжении десятилетий изучение их техник и учений осуждалось и ставилось в один ряд с причудливыми фантазиями.

Доктор Стивен Тернбулл (Stephen Turnbull) из Лидского университета (Англия) в 1990-ых годах издал несколько книг о ниндзя, однако в своей недавней статье он признался, что исследования были ошибочными, и теперь он изучает эту тему досконально с единственной целью — опубликовать правду про ниндзя.

Только в течение последних 2-3 лет в Японии начали проводить серьёзные исследования. Адъюнкт-профессор Юдзи Ямада (Yuji Yamada) возглавляет команду учёных из Университета Миэ (Mie Universit), ведущих исследования, посвящённые теме ниндзя.

5. Манускрипты ниндзя закодированы

Как было сказано, манускрипты ниндзя были закодированы, чтобы оставаться в секрете. На самом деле, это неправильное представление о японском способе составления списка навыков. Многие свитки в Японии, по разным темам — это просто перечни навыков.

Например, “мастерство Лиса” или “навык невидимого плаща” без соответствующего обучения передавались из поколения в поколение, поэтому со временем их истинные значения были утеряны, однако их никогда не зашифровывали.

4. Если ниндзя провалит миссию, он покончит жизнь самоубийством

На самом деле, это всего лишь голливудский миф. Не существует никаких доказательств того, что ошибка в миссии ведёт к самоубийству.

На самом деле, некоторые руководства учат, что лучше провалить миссию, чем выполнять её в спешке, создавая проблемы. Лучше подождать другой, более подходящей возможности.

Существуют исторические доказательства того, что ниндзя могли убивать себя и сжигать себя заживо, если попадали в плен к врагу — чтобы скрыть свою личность.

3. Сверхчеловеческая сила

Считается, что ниндзя обладают гораздо большей физической силой, чем обычные воины, однако на самом деле было лишь определённое количество ниндзя, которые обучались и тренировались в войсках специального назначения.
Многие ниндзя вели двойную жизнь, притворяясь обычными жителями в провинциях противника: они занимались ежедневными обычными делами, торговали или путешествовали, что способствовало распространению о них “нужных” слухов.

Ниндзя должны были быть устойчивыми к болезням, обладать высоким интеллектом, уметь быстро разговаривать и иметь глупый вид (потому что люди игнорируют тех, кто выглядит глупым).

Забавный факт: один ниндзя ушёл в отставку из-за болей в спине.

2. Ниндзя больше не существует

В Японии есть люди, называющие себя мастерами школ ниндзя, происхождение которых восходит к временам самураев. Этот вопрос очень спорный и деликатный. На сегодняшний день все те, кто называет себя настоящими ниндзя, не предоставили никаких доказательств, чтобы убедить в своей правоте.

Это значит, что не осталось ни одного настоящего ниндзя. Хотя мир всё ещё ждёт доказательств…

1. Реальные ниндзя гораздо круче, чем вымышленные

В то время как вымышленные ниндзя будоражили сердца людей на протяжении почти 100 лет, всплывающая историческая правда оказывается гораздо более впечатляющей и интересной.

С появлением исторических руководств для ниндзя, которые сейчас публикуются на английском языке, всплывает их более реалистичный и неожиданный образ. Теперь ниндзя можно рассматривать как часть самурайской военной машины, каждый с определённым набором навыков и умений, имеющий подготовку в таких областях, как шпионаж, проведение секретных операций, одиночная деятельность в тылу врага, слежка, специалисты по взрывчатым веществам и подрывники, специалисты-психологи.

Этот новый и улучшенный образ японского ниндзя вызывает больше уважения за глубину и сложность приёмов ведения войны самураев.

zhizninauka.info

Як стати ніндзя?

Ніндзя («той, хто ховається» від «Сінобу» — «приховувати (ся), ховати (ся) — в середньовічній Японії воїн-розвідник. Ніндзя були найманцями, які займалися розвідкою, диверсіями, шпигунством, політичними провокаціями і замовними вбивствами. Ніндзя мали власної кланової структурою і жили поза системою суспільних і політичних відносин.

Школа ніндзя

Традиційно, ніндзя народжувалися в сім’ї ніндзя і навчалися своєму мистецтву з самого дитинства. Мистецтво ніндзя називається «Ніндзюцу». Ніндзюцу вчить тому, що стану повної безпеки не існує, а будь-яка дія провокує протидію, що порушує гармонію. Вихід знаходиться в розумінні того, в чому порушується гармонія, а також в мінімізації небажаних наслідків.

Школа ніндзюцу мала відмінності в різних кланах, але у всіх була єдина основа, що складається з трьох блоків умінь і знань, які в сукупності утворювали дуже гнучку систему нападу, оборони та протидії будь-якої можливої небезпеки. Щоб стати ніндзя, якого навчають вже до 15 років повинен був володіти необхідним знанням основ трьох блоків і в 15 років пройти ініціацію для початку навчання Дзен-Буддизму і Сянь-Даосизму.

Три блоку ніндзюцу:

  • Підкорення п’яти стихій: Chi, Sui, Ka, Fu, Ki (земля, вогонь, вода, повітря, першооснова всього) Навчає навичкам використання навколишнього світу для маскування, скритного пересування, пристрої засідок і т.п. Збірна назва всіх навичок: Тон-Дзюцу
  • Мистецтво боротьби поділялося на дві секції: Тай-дзюцу — мистецтво володіння тілом Бу-дзюцу — робота володіння зброєю
  • Німпо-мікке Техніка зміни станів свідомості для мобілізації внутрішніх ресурсів організму.
  • У різних кланах існували різні випробування та тренінги, пройшовши через які можна було стати ніндзя. Дітей піддавали випробуванням з пелюшок. Люльку з дитиною вдаряли об стіни, щоб він вчився групуватися і звикав до трясці. З півроку дітей вчили плавати — ще до того, як вони починали ходити. З трирічного віку дітям розвивали витривалість, вчили затримувати дихання, застосовуючи просте удушення. У десятирічному віці дитина пробігав двадцять кілометрів і більше без зупинок, а іспит з бігу здавали, пробігаючи стометрівку з притиснутою до грудей зустрічним потоком повітря брилем. Якщо дитина втік недостатньо швидко, і капелюх падала — він не здавав іспит. Учнів постійно били палицями, щоб підвищити больовий поріг. Щоб розвинути гнучкість — їм розтягували і вивертали суглоби. Ніндзя повинен був добре бачити в темноті, для цієї дитини поміщали на тижні в темну печеру з малим запасом їжі. Тренування проходили постійно, без вихідних. Ніндзя повинен був не тільки бути підготовлений фізично, а й знати медицину, лікарські трави, грамоту, мови та дипломатію.

    Дівчина-ніндзя (щоб стати ніндзя необов’язково бути хлопчиком) повинна була, крім усього іншого, мати мистецтвом гейші і вміти залучати чоловіків, ставати красивою чи потворною незалежно від природних зовнішніх даних.

    Зброя ніндзя

    Основною зброєю ніндзя, крім популярних меча та цибулі, були спеціально розроблені сюррікени (метальні зірочки) і кусарі-кама (серпи на довгому ланцюгу), застосування яких обумовлювалося маскуванням вбивць під селян. Насправді ніндзя був навчений використовувати для вбивства будь-які підручні засоби, від дубини до голки. Для вбивств ніндзя часто використовували отрути. Особливо популярним і ефективним зброєю була духова трубка, за допомогою якої ніндзя вистрілював отруєну отрутою голку в свою жертву.

    Маскування

    Для маскування, всупереч поширеній думці, ніндзя використовували повсякденний одяг, яка дозволяла їм легко загубитися в натовпі. Дівчата-ніндзя зазвичай маскувалися під гейшу, що робило їх жертв легко-доступними і практично беззахисними. А чорні обтягуючі одягу, що використовуються в кінематографі, не використовувалися, тому що сильно контрастували з оточенням навіть вночі і могли видати ніндзю.

    Культура ніндзя отримала широку популярність в мистецтві. Зокрема, один з найпопулярніших аніме в світі «Naruto», заснований на однойменній манзі, розповідає про школу ніндзя, хоча там структура і має сильні відмінності від реального свого прообразу. Наприклад, щоб стати ніндзя з наруто, потрібно було відучитися в Академії ніндзя. Випускник академії ставав Геніном (Ю генін — нижчий ніндзя). Потім він мав можливість довести зростання своїх здібностей на екзамені і стати Тюнін (тюнін — середній ніндзя), а потім вищим ніндзею — дзеніна. Дзенін з високою майстерністю в будь-якої певної дисципліни ставав Токубецу-дзеніна. Ніндзя з наруто, насправді, сильно відрізняються від реальних своїх прообразів, і в культурно-ціннісному плані, і в своїх цілях. В наруто ніндзя є військовою опорою своєї країни, ніж були самураї в реальності. Ніндзя ж служили найманцями, представляючи зворотну силу.

    У 1973 році в Японії була створена школа Будзінкан. Бойова система цієї школи, за заявою засновника — Масаакі Хацумі, включає в себе 3 школи ніндзя, крім шести самурайських і дев’яти шкіл будо. Ця школа є найпопулярнішою, серед претендують на спадкоємність від середньовічних, оригінальних шкіл ніндзюцу, проте генеалогія Будзінкан, обов’язкова в культурі ніндзя, не підтверджена і ставиться під сумнів. У кожному разі, з відкритих шкіл ніхто більше в світі не розповість вам, як стати ніндзя.

    Демонстрацію техніки нюндзіцу дивіться у відео, як стати ніндзя, «Демонстрації від школи Будзінкан».

    a-yak.com

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *