Содержание

ГУЛАГ — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мапа розташування концтаборів ГУЛАГу Статистика ув'язнених системи ГУЛАГ з 1934—1953:[1][2]

   Загалом в'язнів

   Звільнених

   Знищених

   Втеч

ГУЛАГ, ГУТАБ, рідше ГУЛаг[3] (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934—1956 роках підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках — концентраційних) таборів.

Для політичних супротивників більшовицького режиму були створені особливі місця ув'язнення («політізолятори»), а також — на початку 1920-х років — Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що перебували у віданні органів державної безпеки ВЧК — ОГПУ.

Історія створення та функціонування[ред. | ред. код]

Створене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 осіб, його начальником було призначено М.Бермана[4], який перед тим очолював структуру, що передувала ГУЛАГу, — Головне управління виправно-трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв'язку з утворенням НКВС СРСР.

Пізніше, 27 жовтня 1934 р., за новою спільною постановою ЦВК і РНК СРСР до ГУЛАГу було передано виправно-трудові установи Наркомату юстиції (будинки ув'язнення, ізолятори, виправно-трудов

uk.wikipedia.org

Що означає ГУЛАГ?

ГУЛАГ – абревіатура, складена з початкових букв назви радянської організації «Головне управління таборів і місць ув’язнення», яка займалася утриманням під вартою людей, що переступили радянський закон і засуджених за це.

Табори, де містилися злочинці (кримінальні і політичні) існували в Радянській Росії з 1919 року, підкорялися ВЧК, знаходилися в основному в Архангельській області і з 1921 року називалися СЛОН, розшифровка означає «Північні табору особливого призначення». З ростом терору держави щодо своїх громадян, а так само збільшенням завдань по індустріалізації країни, добровільно вирішувати які мало хто погоджувався, в 1930 році було створено Головне управління виправно-трудових таборів. Протягом 26 років свого існування в таборах ГУЛАГу відсиділо в цілому більше восьми мільйонів радянських громадян, величезна кількість яких були засуджені за політичними статтями без суду.

Ув’язнені ГУЛАГу брали безпосередню участь у будівництві величезного числа промислових підприємств, доріг, каналів, шахт, мостів, цілих міст.

Деякі з них, найбільш відомі

  • Біломорсько-Балтійський канал
  • Канал імені Москви
  • Волго-Донський канал
  • Норільський гірничо-металургійний комбінат
  • Нижньотагільський металургійний комбінат
  • Залізничні колії на півночі СРСР
  • Тунель на острів Сахалін (недобудований)
  • Волзька ГЕС (розшифровка Гідроелектростанція)
  • Цимлянська ГЕС
  • Жигульовська ГЕС
  • Місто Комсомольськ-на-Амурі
  • Місто Радянська Гавань
  • Місто Воркута
  • Місто Ухта
  • Місто Знахідка
  • Місто Джезказган
  • Найбільші об’єднання ГУЛАГу

АЛЖИР (розшифровка: Акмолинский табір дружин зрадників Батьківщини

Бамлаге
Берлаге
Безимянлаг
Белбалтлаг
Воркутинський ВТТ (Воркутинський ВТТ)
Вятлаг
Дальлаг
Джезказганлаг
Джугджурлаг
Дмитровлаг (Волголаг)
Дубравлаг
Інталаг
Карагандинський ВТТ (Карлаг)
Кізеллаг
Котласский ВТТ
Краслага
Локчімлаг
Норільсклаг (Норільський ВТТ)
Озерлаг
Пермські табори (Усольлаг, Вішералаг, Чердиньлаг, Нироблаг та ін.), Печорлаг
Печжелдорлаг
Прорвлаг
Свірьлаг
СВІТЛО
Сєвжелдорлаг
Сіблага
Соловецький табір особливого призначення (СЛОН)
Таежлаг
Устьвимлаг
Ухтпечлага
Ухтіжемлаг
Хабарлаг

За даними Вікіпедії в системі ГУЛАГу налічувалося 429 таборів, 425 колоній, +2000 спецкомендатур. Найбільш багатолюдним був ГУЛАГ в 1950 році. У його установах містилося 2561000 351 людина, найтрагічнішим в історії ГУЛАГу був 1942 рік, тоді загинули 352 560 осіб, майже чверть всіх ув’язнених. Вперше чисельність містяться в ГУЛАГу людей перевалила за мільйон в 1939 році.

У систему ГУЛАГу входили колонії для неповнолітніх, куди відправляли з 12 років
У 1956 році Головне управління таборів і місць ув’язнення було перейменовано в Головне управління виправно-трудових колоній, а в 1959 – в Головне управління місць ув’язнення.

«Архіпелаг ГУЛАГ»

Дослідження А. Солженіцина, присвячене системі змісту і покарання ув’язнених у СРСР. Написане таємно в 1958-1968 роках. Вперше опубліковано у Франції в 1973 році. «Архіпелаг ГУЛАГ» нескінченно цитувався в передачах на Радянський Союз радіостанцій «Голос Америки», «Свобода», «Вільна Європа», «Німецька хвиля», завдяки чому радянські люди були більш менш обізнані про сталінський терор. У СРСР книга була відкрито видана в 1990 році.

« Що означає ВВП? Що означає ІДІЛ? »

moyaosvita.com.ua

ГУЛАГ – Уикипедия

Карта на лагерите на ГУЛАГ (1923 – 1961), по данни на правозащитната организация „Мемориал“.
Някои от тези лагери са функционирали само определен период от съществуването на ГУЛАГ.

ГУЛАГ или Главно управление на наказателните лагери (на руски:

ГУЛаг,  произнасяне, акроним на Главное управление лагерей и мест заключе́ния) е управление към НКВД и държавен орган в Съветския съюз, отговорен за администрацията на системата от основни съветски работнически лагери за изправителен труд (ИТЛ) от 30-те до 50-те години на 20 век.[1] Макар в лагерите да са въдворявани голям брой осъдени – от дребни джебчии до политически затворници – голям брой от тях били намерени за виновни посредством опростени съдебни процедури, като НКВД тройките и др. средства извън обсега на правосъдието. ГУЛАГ се разглежда като основен инструмент за политическа репресия в Съветския съюз.

През 1918 г. водачът на болшевиките Владимир Ленин нарежда „ненадеждните елементи“ да бъдат затваряни в лагери, като потенциални „врагове“ на Революцията. Първият концлагер в Съветска Русия е създаден през 1919 г. в манастира на остров Соловки. Към 1921 г. има осемдесет и четири лагера, като основната им цел е да се „превъзпитат“ изпратените там хора. Обикновено това са благородници, свещеници, търговци, определени като „буржоазия“, но и много други „врагове на народа“ от различни обществени и социални нива.

След смъртта на Ленин неговият наследник Йосиф Сталин има ново виждане за ролята на лагерите като база за ускоряване на индустриализацията чрез принудителен труд. През 30-те години на 20 век ГУЛАГ започва да се разраства и заема централно място в икономиката на

bg.wikipedia.org

ГУЛАГ — Уикипедия

Уикипедия — ашық энциклопедиясынан алынған мәлімет

ГУЛАГ, Еңбекпен түзеу лагерьлері мен жер аударылғандар қоныстарының және қамау орындарының Бас басқармасы – КСРО-да 1934 – 56 жылдары айыпталушылардың жазасын өтеу орындарына басшылық еткен Ішкі істер халық комиссариатының бөлімі.

Қарамағында 53 лагерь болды. 1930 жылы Кеңестік жүйедегі осы еңбекпен түзеу жүйелерінің пайда болуындағы тарихымыздың ақгандақ беттерінің ең ауыр кезеңі Сталиндік дәуірмен тыгыз байланысты. Болашақ ГУЛАГ-тың алғашқы ошақтары КСРО территориясында 1930 жылы тікелей Сталиннің бұйрығымен пайда болып, көп ұзамай бұл лагерьлер алып азап империясына айналды. 1921-53 ж.ВЧК(БТК), ОГПУ, НКВД (ІІХК), МВД (ІІМ) органдары соттаған 4,1 миллион адам сонда қамалды. Олардың 800 мыңдайы атылды, 2,6 млн-нан артығы түрмелер мен лагерлерге қамалып, 400 мыңдайы жер аударылды. 1930-53 жылы КСРО еңбекпен түзеу лагерлерінде болған 6,5 млн адамның 1,3 млн-ы саяси тұтқындар деп есептелген. Тағы бір, 1938 жылы 1 сәуіріндегі, деректе осындай зұлмат қамытын киген 2 млн адамның көбі дерлік не саяси, не қылмыстық айыпкер емес, қарапайым еңбек адамдары, отбасы мүшелері, үй шаруасындағы әйел адамдар, бала-шағалар, 1937— 38 жылдардағы «Үлкен террордың» құрбандары еді. Олардың көбі дерлік, саяси қуғын-сүргінге ұшырағандардықтан, «халық жаулары» саналды. «Тәртіп бұзушылар» қатаң жазаланды. Құқықтары аяқ асты етілді. 1956 жылға дейін Гулаг лагерьлерінде жалпы саны 22 млн адам, оның ішінде - 830 мың орыс, 181 мың украин, 44 мың белорус, 25 мың татар, 24 мың өзбек, 20 мың еврей, 18 мың неміс, 17 мың қазақ, 16 мың поляк, 12 мың грузин, 17 мың армян, 9 мың түрікмен, 5 мың башқұрт, 4 мың тәжік, басқа да 100-ден астам кеңестік ұлт өкілдері осындай зұлматтан өтті. «Халық жаулары», тегін жұмыс күші ретінде, сол кездегі «үлкен» өндіріс пен халық шаруашылығының әртүрлі саласын «өркендетуге» жегілді. Тұтқындар, соноу Қиыр Шығыс, Сібірден бастап, барлық солтүстік өңірлерді қамтып, Қазақстанның да өндіріс орындарын игеруге пайдаланылды. Ұлы Отан соғысы басталып, аяқталғанға дейін олардың күшімен 640 зауыт іске косылды, 842 аэродром, 8 мың км автомобиль жолдары, көптеген домна, мартен пештері, т.б. салынды. Сғгыстан кейін атом, сутегі бомбаларын шығарып, оларды сынауға, сынайтын шахталарды ұңғылауға да сол (Қазақстанда) тұтқындар айдап салынды. КСРО-да мұндай жалпы саны 53 легерь болды. 1934-56 жылы барлығы бірдей жазалаушы органдардың ерекше қатаң бақылауында болды. Осындай Гулаг 20-дан астамы Қазақстан жерінде орналастырылды. Олар: Шығыс Қазақстан облысы Ермаклагта - 14.05.1951 - 1.08. 1953 жылы Түркістан-Сібір темір жолы бойындағы Аврора станциясында қорғаныстық өнеркәсіп, теміржол төсеу, тиеп түсіру, бетон заводтары, құм карьері, электр жүйелері құрылыстарындағы жұмыстарда 3000 адам; Павлодар. 28.05.1955- 03.09.1956 жылы комбайн (трактор) зауыты құрылысында 8700 адам; Майқайыңлаг-та (Баянауыл ауданы) 14.07.1947 - 29.04. 1953 жылыалтын өндіруде 1000 адамга дейін; Екібастұз пое, (Павлодар облысы) Дальный лагерьде (Особый лагерь №11 Особлаг №11. Дальлаг) 24.04 1952-08.04.1954 жылы көмір разрездерінде 3100 адам; Ақмола, Көкшетау өңіріне қарасты Степняклагте 14.07.1947-29.04 1953 жылы Жолымбет-көмір руднигінде 1700 адам; Атбасар ЕТЛ-де 10.02.1955-06.09.1956 жылы ҚазССР тың және тыңайған жерлердегі совхоздар мен астық қоймалардың құрылысында 2000 адам; осы сияқты Ақтөбе облысы Кемпірсайлаг-те 250(1 адам, Ақтөбе ЕТЛ-де (Ақтөбелаг, Ақтөбекомбинат, Ақтөбеқұрылыс) - 15000; Гурьев (Атырау қаласы) Астраханлаг-те 7900; Прорвин ЕТЛ-де (Прорвлаг) - 10400; Жезқазғанға қарасты Степной лагерьде (Особлаг №4. Степной ЕТЛ) - 29000; Жезқазған ЕТЛ-де - 13000; Қарағандыға қарасты лагерлерде 138200 адам тұтқында әртүрлі жүмыстар істеді. Барлық лагерлерьдің аймақтық басқармасы Алматы қаласы орналастырылды.

Алматы қаласы (Қазлаг, Қазулон) өзінде және оның төңірегінде 16000 адам басбайлы жұмысқа тартылды. КарЛАГ, АЛЖИР, Песчанный ЕТЛ, ОсобЛАГ т.б.

ҚР Президенті Н.Ә.Назарбаев 1997 жылды Жалпы ұлттық татулық пен саяси куғын-сүргін құрбандарын еске алу жылы' деп жариялады. Осыған орай республика азаматтарының көптеген қоғамдық бірлестіктері мен ұйымдарының өтініштерін ескере отырьш, жалпы ұлттық татулықты, қогамдық саяси тұрактылықты нығайту мақсатында Жарлық шығарды.[1]

Дереккөздер[өңдеу]

  1. ↑ Айбын. Энциклопедия. / Бас редакторы Б.Ө

kk.wikipedia.org

ГУЛАГ

TR | RU | KK | BE | EN |
гулаг википедия, гулаг заключенные
ГУЛА́Г, рідше ГУЛаг (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934–1956 роках підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках — концентраційних) таборів.

Для політичних супротивників більшовицького режиму були створені особливі місця ув'язнення («політізолятори»), а також - на початку 1920-х років - Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що перебували у віданні органів державної безпеки ВЧК - ОГПУ.

Зміст

  • 1 Історія створення та функціонування
  • 2 Умови утримання і репресії проти ув'язнених
  • 3 Звільненння з таборів
  • 4 Див. також
  • 5 Примітки
  • 6 Посилання
  • 7 Джерела

Історія створення та функціонування

Створене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 осіб, його начальником було призначено М.Бермана, який перед тим очолював структуру, що передувала ГУЛАГу, — Головне управління виправно-трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв'язку з утворенням НКВС СРСР.

Пізніше, 27 жовтня 1934 р., за новою спільною постановою ЦВК і РНК СРСР до ГУЛАГу було передано виправно-трудові установи Наркомату юстиції (будинки ув'язнення, ізолятори, виправно-трудові колонії, бюро примусових робіт тощо).

На ГУЛАГ покладалися такі важливі для режиму завдання, як:

  • Ізоляція радянським режимом «ненадійних елементів»;
  • Використання в'язнів як дешевої робочої сили;
  • Відкриття нових табірних комплексів;
  • Ліквідація певних категорій в'язнів;

У роки так званого великого терору контингент ГУЛАГу, незважаючи на широке застосування в країні вищої міри покарання - розстрілу засуджених, а також збільшення смертності серед ув'язнених, стрімко збільшився. Якщо на 1 липня 1937 в таборах перебувало 788 тис. ч., то в квітні 1938 - вже більше 2 мільйонів чоловік. Щоб якось «впоратися» з напливом ув'язнених, були організовані п'ять нових ВТТ (серед них знаменитий Норільський), а потім ще тринадцять спеціальних лісозаготівельних таборів (Каргопольський, Тайшетський, Вятський, Північно-Уральський, Унженський, Усольський та ін.)

Наприкінці 1930 — початку 1940-х рр. було створено чимало спеціалізованих управлінь ГУЛАГ (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи безоплатну працю численних в'язнів, звершили чимало будов загально-союзного значення, серед яких зокрема — Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та ін.

Від 1940-х років ГУЛАГом фактично монополізовано проведення наукових досліджень для військових потреб шляхом створення так званих «шарашок» — закритих науково-дослідних установ де працювали ув'язнені.

Табірні комплекси ГУЛАГу, які підпорядковувалися лише Москві, були розкидані по всьому СРСР. На середину 1940-х рр. їх налічувалося кілька сотень.

18 млн людей пройшли через радянські табори та колонії в період із 1929 по 1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями вимальовується страшна картина — 28,7 мільйони чоловік пройшли «очищення» у ГУЛАГу. З 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.

Кількість померлих у ГУЛАГу в період з 1918 по 1956 рік — від 15 до 30 мільйонів.

Станом на початок 1950-х років українці складали п'яту частину в'язнів ГУЛАГу. В таборах їх налічувалося 362,6 тис., в колоніях — майже 143,6 тис. осіб.

Після смерті Й.Сталіна всі спеціалізовані управління ГУЛАГ були передані відповідним міністерствам. Від 28 березня 1953 р. ГУЛАГ передано у відання Міністерства юстиції СРСР, а з 28 січня 1954 р. — МВС СРСР. 25 жовтня 1956 створено Головне управління виправно-трудових колоній МВС СРСР (рос. ГУИТК), а 27 березня 1959 р. — Головне управління місць ув'язнення МВС СРСР (рос. ГУМЗ), яке було розформоване 1 травня 1960.

Умови утримання і репресії проти ув'язнених

За офіційними даними урядової комісії СРСР за 1954 р. умови життя і праці в таборах ГУЛАГу були нестерпними. Окрім тяжких побутових і санітарних умов людям було складно психологічно. Виснажлива праця, відсутність зв'язку з близькими пригнічували в'язнів.

Звільненння з таборів

Масове дострокове звільнення з таборів ГУЛАГу було здійснене після смерті Й. Сталіна. Звільнені були як ув'язнені за політичними так і за кримінальними статтями.
Для приховування злочинів влади та охорони концтаборів зі звільнених брали підписку про нерозголошення інформації про все, що було пов'язане з їх перебуванням у таборах, включаючи умови утримання і факти знищення інших в'язнів. Підп

www.turkaramamotoru.com

Гулаг - це

Головне управління ис-виправних-трудових таборів (спочатку - Управління таборів (Улагая)) було утворено в СРСР в 1930 р як система власних таборів ОГПУ. Її поява була викликана "напливом" арештантів з села, які супроводжували політику ВКП (б) по ліквідації куркульства і проведення масової колективізації. Первістками в цій системі стали Соловецький табір і комплекс Усть-Сисольск таборів особливого призначення, де вже в 1930 р перебувало близько 100 тис. Чоловік. У 1934 р ГУЛАГ увійшов в структуру об'єднаного НКВД, підкоряючись безпосередньо главі даного відомства.

50 колоній для неповнолітніх, 90 "будинків немовляти".

У 1943 р при Воркутинском і Північно-Східному таборах було організовано каторжні відділення з встановленням найбільш суворого режиму ізоляції:

каторжани трудилися подовжений робочий день і використовувалися на важких підземних роботах у вугільних шахтах, на видобутку олова і золота.

Ув'язнені ГУЛАГу (до їх числа входили як кримінальники, так і особи, засуджені за ст. 58 КК РРФСР "за контрреволюційні злочини", а також члени їх сімей) були зобов'язані працювати безоплатно. Не працювали тільки хворі і арештанти, визнані непридатними до праці. У колонії для неповнолітніх потрапляли підлітки у віці від 12 до 18 років, як судівшіеся, так і несудимий. В "будинках дитини" розміщувалися діти ув'язнених жінок.

Загальна чисельність охорони в таборах і колоніях ГУЛАГу в 1954 р становила 148 049 осіб (в середньому на 9 укладених припадав 1 людина охорони).

Поряд з місцями ізоляції в систему ГУЛАГу входили так звані "Бюро виправних робіт" (БІРи), які контролювали відбування покарання особами, засудженими до примусових робіт (як правило, за місцем основної роботи) без позбавлення волі. Перед початком Великої Вітчизняної війни на обліку Біров складалося 1 264 тис. Чоловік.

По суті справи, виникнувши як інструмент і місце ізоляції контрреволюційних і кримінальних елементів в інтересах захисту та зміцнення "диктатури пролетаріату", ГУЛАГ завдяки системі "виправлення примусовою працею" швидко перетворився в фактично самостійну галузь народного господарства. Забезпечена дешевою робочою силою ця "галузь" ефективно сказали ^ ла завдання індустріалізації східних і північних регіонів.

Тільки за період 1937-1950 рр. в таборах побувало 8 803 178 осіб. В кінці 30-х рр. випереджаючими темпами в складі ув'язнених росла чисельність інтелігенції: так, за період з 1934 по 1941 р питома вага арештантів з вищою освітою зріс в 3 рази, а з середнім - майже в 2. Особи, засуджені "за контрреволюційну діяльність", становили 26, 9% від загальної маси ув'язнених (в 1953р.). Всього ж за політичними мотивами за роки сталінських репресій через табори, колонії і в'язниці пройшло 3,4-3,7 млн. Чоловік.

Літ. Дугін О.М. Кажуть архіви:

Схожі статті

jak.koshachek.com

ГУЛАГ

Міжнародна лінгвістична гімназія № 105

ім. Ураза Джандосова

Екзаменаційний

реферат

з історії

на тему

«ГУЛАГ»

учениці 11 «Б» класу

Бочкарьової Дани


Алмати, 2000


1.

Екзаменаційний 1

реферат 1

Алмати, 2000 1

Зміст: 2

Ось в історії з'явився і ще один «революційний» парадокс, який перетворив місто Вільний у табір ув'язнених. 3

Рух і зміни в складі ув'язнених. 5

Військовий період характерний поступовим зниженням чисельності ув'язнених, які утримуються у виправно-трудових таборах і колоніях НКВС. Зниження числа ув'язнених в основному пояснюється застосуванням дострокового звільнення відповідно до Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР. 5

Повоєнні роки і згортання «ГУЛАГу». 11

Список літератури: 12

Введення


Однією з найбільш жорстоких помилок сталінізму було створення цілої системи виправних установ-таборів. Важко дати точне визначення їх призначенням: представити як поліпшення тюремної системи-цинічно; як «новаторський» вид покарання - історично неосвічене; як «ідеальну» систему залякування, добро і підтримки культу Сталіна - найбільш ймовірно, але я б хотіла розглянути ГУЛАГ як невичерпне джерело безкоштовної робочої сили, як верх безкарності ....

У своєму рефераті, я б хотіла показати чудово відпрацьовану систему управління ГУЛАГом і навести приклади використання праці ув'язнених на благо країни, в тому числі і для Червоної Армії у важкі роки.

Так як же потрапляють на цей таємничий Архіпелаг ГУЛАГ? Туди летять літаки, пливуть кораблі, гримлять поїзда, але ні єдина напис не вказує їх місця призначення.

Ті, хто їдуть ГУЛАГом управляти - потрапляють туди через училища МВС.

Ті, хто їдуть туди охороняти - призиваються через військкомати.

А ті, хто їдуть туди вмирати - повинні пройти, неодмінно і єдино, через арешт, саме так починався їх шлях ...

Поява ГУЛАГу


Так як же з'явився ГУЛАГ? Був на Далекому Сході місто з вірнопідданим назвою Цесаревич. Революція перейменувала його в Вільний. Амурських козаків, що населяли місто, розсіяли - і місто спорожніло. Ким-то треба було його заселити. Заселили: ув'язненими і чекістами, що охороняють їх. Все місто Вільний став табором (БАМЛАГа).


Організаційна побудова ГУЛАГу

ГУЛАГ - головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень і місць ув'язнення. Так звучить повна назва цих, лякають і до цього дня, п'яти букв, які стали синонімом таборів і в'язниць НКВС і навіть тоталітарного режиму в цілому.

У СРСР з 1934 по 1956 роки підрозділ НКВС (МВС), здійснювало керівництво системою виправно-трудових таборів (ВТТ) (за очі званих винищувально - трудовими). Спец. управління ГУЛАГу об'єднували багато ВТТ в різних районах країни таких як: Дальстрой НКВС / МВС СРСР, Соловецький, Біломорсько-Балтійський ВТТ, Воркутинський та ін

У Казахстані ГУЛАГ був представлений наступними таборами: Степлаг, Карлаг (Карагандинський табір), АЛЖИР (Акмолінський табір дружин зрадників Батьківщини). У таборах були створені найтяжчі умови, не дотримувалися елементарні людські права, застосовувалися суворі покарання за найменші порушення режиму. Ув'язнені безкоштовно працювали на будівництві каналів, доріг, промислових та інших об'єктів на Крайній півночі, Д. Сході і в ін регіонах. Надзвичайно високою була смертність від голоду, хвороб, і непосильної праці.

За рік до початку війни централізована картотека ГУЛАГу відображала необхідні дані майже на 8 млн. людей, як на побували в ізоляції за минулий час, так і на яких утримували в місцях ув'язнення за станом на 1 березня 1940 р. У це число, поряд з людьми, викритими в "крамолу" за антиколгоспні анекдот або частівку, навіть за клички тварин були і ізольовані за хуліганство, порушення закону трудовому режимі, входили також засуджені за бандитизм, збройний розбій, пограбування, контрабандну діяльність, дезертирство, спекуляцію, розкрадання держмайна, посадові господарські та інші злочини. Хотілося б відзначити що «садили» і судили не тільки дорослих, але й дітей, починаючи з дванадцяти років, по всій суворості закону і аж до розстрілу. А згідно з указом тридцять п'ятого року, такі аргументи як не умисність, необережність і незнання - не мали ваги в суді.

У передвоєнні роки контингент ГУЛАГу був важливим засобом вирішення економічних завдань. Початок війни, перервавши виконання "програми соціалістичного будівництва", підпорядкувала всю його діяльність інтересам збройної боротьби.

За роки вітчизняної війни вся оперативна і виробничо-господарська діяльність ГУЛАГу НКВД СРСР була спрямована:

  • на посилення ізоляції ув'язнених і боротьбу з антирадянськими проявами серед них;

  • збереження фізичного стану ув'язнених та їх повне трудове використання;

  • комплектування найважливіших оборонних будівництв і підприємств робочою силою з ув'язнених;

  • всебічне посилення виробництва боєприпасів, спец закупорювання та іншої оборонної продукції та

  • на розширення власної продовольчої бази.

ГУЛАГ НКВС здійснював керівництво виправно-трудовими таборами, підлеглими безпосередньо Центру, республіканськими, крайовими і обласними управліннями та відділами виправно-трудових таборів і колоній, що входять до складу НКВС-УНКВС по територіальності.

Станом на 1 липня 1944 було:

Виправно-трудових таборів - 56

Республіканських, крайових і обласних управлінь і відділів виправно-трудових таборів і колоній (УІТЛК-ОІТК) - 69

Також існували інспекції, завдання яких полягало у забезпеченні виконання судових рішень

Центральний апарат ГУЛАГу НКВД СРСР у своєму складі мав 3 управління і 13 самостійних відділів зі штатного положення 525 одиниць.



Військовий період характерний поступовим зниженням чисельності ув'язнених, які утримуються у виправно-трудових таборах і колоніях НКВС. Зниження числа ув'язнених в основному пояснюється застосуванням дострокового звільнення відповідно до Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР.

За три роки війни з таборів і колоній вибуло 2.900.000 чоловік і знову надійшло засуджених - 1.800.000 осіб. Одночасно відбулися зміни в складі ув'язнених за характером скоєних злочинів, також у складі ув'язнених знизилося число засуджених чоловіків, з одночасним збільшенням жінок.

У перший період війни виникла необхідність евакуації ув'язнених з території, що знаходилася в безпосередній близькості до зони військових дій. Евакуація таборів і колоній в основному була проведена організовано, ГУЛАГом розроблялися плани евакуації ув'язнених, спільно з перебазуванням промисловості, передбачаючи вивіз людей, матеріальних цінностей і демонтується обладнання, але у зв'язку з відомими транспортними утрудненнями, значна маса ув'язнених евакуювалася пішим порядком нерідко на відстані до 1.000 км.

. Дострокове звільнення і передача ув'язнених у Червону Армію

.
За поданням НКВС СРСР Президією Верховної Ради Союзу РСР 12 липня і 24 листопада 1941 року були видані Укази про дострокове звільнення деяких категорій ув'язнених, засуджених за прогули, побутові і незначні посадові і господарські злочини, з передачею осіб призовного віку до Червоної Армії.

24 листопада 1941 Президія Верховної Ради СРСР поширив дію указу від 12 липня 1941 р. на всій території СРСР і прийняв рішення про додаткове звільнення деяких категорій ув'язнених, наприклад, колишніх військовослужбовців, засуджених за несвоєчасну явку в частину і малозначні посадові, господарські та військові злочини, скоєні до початку війни, при цьому вони передавалися в частині діючої армії. Звільненню також підлягали непрацездатні інваліди, люди похилого віку, що мали залишок терміну покарання до 3 років, крім засуджених за контрреволюційні злочини. Таким чином, вони швидше позбувалися від непрацездатних «нахлібників», ніж давали їм дострокове звільнення.

Крім того, за встановленим ГУЛАГом порядку всі ув'язнені, які звільняються з таборів і колоній за відбуванням термінів покарання, придатні до військової служби, так само передавалися в армію. З визволених створювалися спеціальні команди, які організовано прямували у військкомати і місця формування військових частин.

Багато колишні ув'язнені, перебуваючи на фронтах Вітчизняної війни, виявили доблесть і геройство, за що нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Колишнім ув'язненим: Матросову, Отставнову і Сержантова присвоєні звання Героїв Радянського Союзу. Це далеко не повний перелік в'язнів ГУЛАГу, які стали Героями Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні.

У 1941-1942 рр.. з виправно-трудових таборів, згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР і постанови Державного Комітету Оборони, звільнено 43.000 польських громадян і до 10 тисяч чехословацьких громадян, спрямованих у своїй більшості на формування національних частин.

А відповідно до постанов Державного Комітету Оборони були залучені для роботи в промисловість громадяни СРСР національностей воюючих з Радянським Союзом країн (німці, фіни, румуни). Мобілізовані контингенти використовувалися в промисловості головним чином на видобутку вугілля і нафти, на виробництві озброєння, боєприпасів, чорних і кольорових металів, а також на найважливіших будівництвах НКВС.

.

. Комплектування будівництв і розподіл робочої сили


За роки війни на будівництва НКВС і у виправно-трудові табори направлено за рахунок надходжень з в'язниць і в порядку перерозподілу укладених між таборами понад 2.000.000 осіб, в тому числі:

  • будівництву залізниць

  • гірничо-металургійної

  • промислового будівництва

  • аеродромного і шосейного будівництва

  • таборам лісової промисловості

Основна увага зосереджувалась на виконанні рішень Державного Комітету Оборони і наказів Народного Комісара Внутрішніх Справ Союзу РСР по забезпеченню робочою силою найважливіших будівництв, здійснюваних НКВС: будівництва авіаційних заводів в гір. Куйбишеві, металургійних комбінатів у Н. Тагілі, Челябінську, Актюбінську і Закавказзі, алюмінієвих заводів, заліз. дор. магістралей, в тому числі і стратегічної залізниці Саратов-Сталінград

Це зажадало від ГУЛАГу напруженої роботи по укомплектуванню новостворюваних таборів керівними кадрами, медичним персоналом і воєнізованою охороною.

У зв'язку з гострою нестачею кваліфікованої робочої сили ГУЛАГом, спільно з виробничими апаратами будівництв, організовано масове технічне навчання ув'язнених у таборах і колоніях.

Допомога, яка надається ГУЛАГом робочою силою іншим наркоматам, набула особливого значення в роки війни. Харчування та постачання речовим майном ув'язнених ГУЛАГ забезпечує за рахунок своїх ресурсів. У спеціальних виправно-трудових колоніях утримувалися ув'язнені, виділені найважливішим оборонним підприємствам і будівництв, в тому числі промисловості боєприпасів та озброєння чорної і кольорової металургії, авіаційної і танкової промисловості, вугільної та нафтової промисловості, електростанціям і електропромисловості, лісової промисловості. Так і в Казахстані на Джезказганской мідеплавильному комбінаті Наркомату Кольоровий металургії використовувалося 3.000 чоловік на виплавці міді.

. Заходи щодо поліпшення фізичного стану ув'язнених

Через найсильніших навантажень і величезного обсягу робіт вже в перший рік війни відбулися важливі зміни фізичного стану ув'язнених, у бік зниження їх працездатності. Питома вага трудових груп загалом, складі ув'язнених за категоріями праці становив:


1940 р. (%)

1942 р. (%)

придатних до важкої праці

35,6

19,2

придатних до середнього праці

25,2

17,0

придатних до легкого праці

15,6

38,3

інваліди та ослаблені

23,6

25,5

Це положення зажадало від ГУЛАГу проведення ряду рішучих заходів, спрямованих до створення належних житлово-побутових умов для ув'язнених та заходів щодо поліпшення їх фізичного стану.

Основними заходами ГУЛАГу в цьому напрямі з'явилися додаткове будівництво житлових бараків і комунально-побутових об'єктів, проведення капітального ремонту і утеплення наявного житлового фонду; переобладнання суцільних нар на двоярусні вагонного типу; забезпечення житлових бараків необхідним інвентарем та благоустрій територій зон. Табірні підрозділи і колонії забезпечили лазнями, пральнями, дезкамери, сушарками та іншими комунально-побутовими об'єктами. Житлові приміщення, як правило, були обладнані столами, лавками, тумбочками, бачками для кип'яченої води та іншим господарським інвентарем. Організовано камери для зберігання особистих речей ув'язнених. У більшості таборів і колоній створені задовільні житлово-побутові умови утримання ув'язнених.

Для всіх ув'язнених встановлено три вихідних дні щомісяця і щодня восьмигодинний безперервний відпочинок для сну.

Підсобні господарства та спеціалізовані сельхозлагері дали можливість створити власну продовольчу і кормову базу та збільшити ресурси продовольства, що з'явилися основним джерелом проведення заходів щодо поліпшення фізичного стану ув'язнених. Понад це збільшені норми харчування на 25% ув'язненим, зайнятим на виробленні боєприпасів, виробництві спец укупорки, на роботах в нафтових і вугільних шахтах.

Необхідність відновлення фізичного стану ув'язнених зажадала проведення спеціальних медико-санітарних заходів. За два роки війни захворюваність зросла до 22%.

У зниженні захворюваності значну роль також зіграло і розгортання додаткової санітарно-лікувальної мережі. Ці профілактичні установи повернули на виробництво значне число ув'язнених.

Незважаючи на підвищення працездатності, рівнем смертності в таборах завжди були лякаючі цифри.

Показники у відсотках певною мірою приховують абсолютні цифри смертності.

Всього померлих в ГУЛАГу:

в 1941 - 100997 осіб,

в 1942 - 248877,

у 1943 - 166967,

у 1944 - 60948,

у 1945 - 43 848 осіб.

Серйозна робота була проведена з припинення інфекційних захворювань. Так, була усунена спалах висипного тифу, знижена захворюваність на дизентерію холери.

Виконання судових вироків та культурно-виховна робота

Одним із серйозних ділянок роботи ГУЛАГу є забезпечення виконання судових вироків засуджених до виправно-трудових робіт без позбавлення волі і утримання з їх заробітку відрахувань в доход держави.

. Проведена у виправно-трудових таборах і колоніях НКВС культурно-виховна робота серед ув'язнених була спрямована на зміцнення трудової дисципліни та підвищення продуктивності праці. На місцях з урахуванням особливостей військового часу широко застосовувалися рекомендовані ГУЛАГом нові форми трудового змагання. Для ув'язнених, крім політбесіду і регулярних чіток газет, систематично організовуються доповіді та лекції. Вважалося, що політична та виховна робота сприяла розвитку почуття патріотизму серед ув'язнених, який знайшов своє вираження у масовому поданні ув'язненими заяв про відправку на фронт, здачі особистих цінних речей, грошей і облігацій держпозик у фонд оборони країни. Але, на жаль, на практиці «виховання і виправлення» проходило під гаслом: «локалізуємо і знешкоджує» або точніше «Придушуємо і виправляємо, кого можливо», а з невиправних дуже небагато виходили з таборів.

.

. Виробництво боєприпасів і спецукупоркі

Вітчизняна війна докорінно змінила істота і зміст виробничо-господарської діяльності ГУЛАГу НКВД СРСР. Якщо в мирний час основною продукцією промислових колоній ГУЛАГу були предмети ширвжитку, то з перших же днів війни ГУЛАГ організував на своїх підприємствах виконання замовлень для потреб фронту, перебудувавши виробництво всіх промислових колоній на випуск боєприпасів, спец укупорки, обмундирування для Червоної Армії та іншої військової продукції .
. Виробництво боєприпасів ГУЛАГ почав на базі дрібних, напівкустарного типу, промислових виправно-трудових колоній, які випускали ліжка, залізні вироби, ложки та інші предмети ширвжитку.

Незважаючи на обмеженість станкового обладнання, відсутність інструментальної бази, низьку культуру виробництва і нестача інженерно-технічних кадрів, менш ніж за півтора місяці колонії ГУЛАГу освоїли масове виробництво. На всіх підприємствах були організовані інструментальні цехи для виготовлення необхідних пристосувань, гладких калібрів і частково спеціального різального інструменту. Всі підприємства працювали за поточному методу виробництва, а на окремих з них організовано конвеєрний випуск продукції.

. До початку Вітчизняної війни деревообробні підприємства ГУЛАГу були зайняті в основному виробництвом меблів і лише частково виготовленням пороховий "спец закупорювання. З перших днів війни на виробництво спец укупорки було переключено 58 промислових деревообробних колоній ГУЛАГу. Подальше розширення випуску спец укупорки зажадало збільшення потужностей та залучення нових підприємств . У 1941 році основним видом спец укупорки, що виготовляється підприємствами НКВС, була спрощена порохова і патронна закупорювання. Починаючи з 1942 року заводи, які виготовляють боєприпаси, зажадали більш складну спец укупорку, призначених для упаковки різних калібрів снарядів, мін та авіабомб.

За успішне виконання завдань Уряду з виробництва боєприпасів, спец закупорювання та іншої оборонної продукції, працівники таборів, колоній та центрального апарату ГУЛАГу двічі нагороджували орденами і медалями Радянського Союзу.

. Сільське господарство


ГУЛАГ НКВС мало 414 сільськогосподарських підрозділів, у тому числі: 3 сельхозлагеря (Карагандинський, Сибірський, Среднебельскій). Зростанню посівних площ сприяло створення в період війни власної насіннєвої бази. Насіння зернових культур і картоплі повністю вирощувалися в своїх господарствах.

Збільшення валового збору сільгосппродукції дало можливість ГУЛАГу забезпечити потребу виправно-трудових таборів і колоній овочами та картоплею.

Господарства ГУЛАГу за роки війни збільшили відтворення тварин, чисельність яких неухильно підвищувалася, що видно з наступних даних (в тис. голів):
.


11941

11943

1944

(Ожид)

Велика рогата худоба

55,6

76,2

80,5

в тому числі до Орів

15,0

23,2

23,8

Свині

63,2

76,6

78,3

Вівці

221,2

235,4

272,8

Коні

26,5

29,7

32,1

.
.

Лісове господарство

.
Потреба ГУЛАГу в деревині для виконання завдань Уряду з спец закупорювання, а також для задоволення виробничо-господарських та будівельних потреб забезпечувалася в роки війни власними лісозаготівлями.

Лісозаготівельні колонії ГУЛАГу за роки війни домоглися виконання плану на 107%. Але робота на лісозаготівлях вважалося однією з самої важких, особливо для жінок, тим більше, що за неї не належало додаткового пайка.

Крім забезпечення власної деревини виробництва спец укупорки, боєприпасів, клепки для затарювання сільгосппродукції і табірного будівництва, за рішеннями ДКО та Уряду, ГУЛАГом поставлено понад 600 тис. кбм. деревини на відновлення Дніпровських і Керченських мостів і оборонних заводів.
.

Заходи з надання допомоги районам, звільненим від окупації

. Протягом 1943-44 рр.. ГУЛАГом НКВС надана практична допомога у справі відбудови промисловості і сільського господарства виправно-трудових колоній на території, звільненої від німецької окупації.

У всіх звільнених республіках, краях і областях знову організовані управління (відділи) виправно-трудових колоній. У той період часу в підрозділах ГУЛАГу, що знаходилися на території визволених районів, містилося 106 тисяч ув'язнених.


У повоєнні роки в'язнів ГУЛАГу використовували як безкоштовну робочу силу для підняття зруйнованої промисловості, міст і сіл. Враховуючи значні поповнення таборів, за рахунок репатрійованих військовополонених, з'явилося величезна армія ув'язнених. Але поступово, з відмовою від ручної праці на користь машинного, ГУЛАГ виявився нерентабельним, тому що довірити складні і дорогі машини, верстати і т.д. укладеним держава не могло. Тому в 1956 р. ГУЛАГ «перестав існувати» ... але табору і ув'язнені залишилися, а уряд все так само продовжувало експлуатувати підневільну працю ув'язнених.



Висновок

Настільки банальна причина зникнення ГУЛАГу лякає ще більше. Люди не зрозуміли своїх помилок, відбувшись словом "нерентабельний".

Настільки до питань було задано на цю тему, але так мало правдивих відповідей було знайдено і ще менше сказано вголос.

Як висновок, хотілося б процитувати А. Солженіцина: "І непосильний для самотнього пера весь обсяг цієї історії і цієї істини. Та смак-то моря можна скуштувати і від одного хлебка. "


  1. Доповідь начальника ГУЛАГу НКВД СРСР комісара державної безпеки 3 рангу Насєдкін.


  1. «Велика енциклопедія Кирила і Мефодія»


  1. Матеріали міжнародного товариства «Меморі іал».


  1. Військово-історичний журнал, 1991, N1, стор 19-20, 23.


  1. «Архіпелаг ГУЛАГ», А. Солженіцин, том 5, 6.



Ця доповідь була перевірений
і рецензував в 2000 році в місті Алмати
(Казахстан) викладачем Гольдаевой Оленою Андріївною,
так що дивіться не попадіться.
Удачі

ua-referat.com

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *