Леопард 2 — WiKi

«Леопард 2» имеет классическую компоновку, с размещением моторно-трансмиссионного отделения в кормовой, боевого отделения в средней и отделения управления — в лобовой частях машины.
Экипаж танка состоит из четырёх человек: командира, наводчика, заряжающего и механика-водителя — механик-водитель находится в передней части корпуса, командир танка, наводчик орудия (справа от орудия) и заряжающий (слева) находятся в башне

Имеют комбинированную многослойную броню, защиту от ОМП[7], стабилизированное в двух плоскостях орудие, приборы ночного видения.

Вооружение всех танков, за исключением модели А6, состоит из 120-мм гладкоствольной пушки компании Rheinmetall длиной ствола 44 калибра, двух 7,62-мм пулемётов — спаренного с пушкой и зенитного, расположенного на крыше башни. Кроме того, на башне располагались блоки мортир, предназначенных для постановки дымовой завесы.
На танках постоянно модернизировалась броневая защита и системы управления огнём.

Броневой корпус и башня

Башня и корпус сварные. Верхний лобовой лист корпуса имеет большой угол наклона. В конструкции бронекорпуса и башни используется комбинированная броня «третьего поколения», первоначально (1970-е гг.) созданная на базе брони типа «Чобэм» и бортовые экраны из армированной резины. Внутренние поверхности боевого отделения танка покрыты тканевыми матами (подбоем) из высокопрочного арамидного волокна. Их назначение — уменьшение кинетической энергии и угла разлёта конуса заброневых осколков, образующихся при пробитии брони[8].

Вооружение

Леопард 2 оснащен мощной 120-мм гладкоствольной пушкой Rh-120 фирмы Rheinmetall. Короткий ствол орудия упрощает стабилизацию при движении танка и облегчает его балансировку; также повышается точность стрельбы на ходу. Основными снарядами является БОПС DM43 и кумулятивно-осколочный DM12. С пушкой спарен пулемёт MG3 калибра 7,62-мм. Ещё один MG3 находится в турельной установке на люке заряжающего. С 1998 года возможно применение БОПС DM-53 (2А5)[9].

Rheinmetall разработал обновление для танков, позволяющее стрелять израильскими ПТУРами LAHAT.[10]

Система управления огнём

  • Система управления огнём перерабатывает большое количество данных для стрельбы в различных вариантах. Для прицеливания и поражения цели наводчику надо только выбрать мишень и поставить на неё маркер. Обнаружить замаскированные цели помогает специальный датчик, реагирующий на их тепловое излучение.
  • Способен вести огонь по движущёйся цели находясь в движении по неровной местности[9].

Средства наблюдения

Основным прицелом наводчика является EMES-12, разработанный фирмой Carl Zeiss. В прицел совмещены лазерный и стереоскопический дальномеры. Комбинация двух дальномеров, использующих различные принципы для определения расстояния до цели, позволяет повысить достоверность и точность измерения. Наводчиком используется вспомогательный прицел — монокулярный перископический TZF-1A, аналогичный установленному на танке Леопард 1. У командира установлен панорамный перископический прицел PERI-R-12 со стабилизированной линией визирования. Командир танка может самостоятельно наводить пушку, для чего применяется механизм синхронизации оптической оси прицела и оси ствола орудия. В тёмное время суток используются активные ИК приборы ночного видения и наблюдательные устройства с электронно-оптическими усилителями. В отличие от танка Леопард 1 ИК прожектор «Леопарда-2К» установлен стационарно и прикрыт башенной броней.

Средства связи

Радиостанция цифровая SEM 80/90

Двигатель и трансмиссия

Силовая установка объединена в единый конструкционный блок; в полевых условиях его можно заменить за 45 минут. Двигатель в МТО расположен вдоль корпуса танка, а между МТО и боевым отделением установлена огнеупорная перегородка. Танк имеет многотопливный V образный 12 цилиндровый четырёхтактный дизельный двигатель MB 873 мощностью 1500 л. с. при 2600 об/мин. Двигатель разработан и производится германской фирмой MTU, относится к дизелям предкамерного типа, имеет жидкостное охлаждение и турбонаддув. На двигателе размещены два турбокомпрессора и два охладителя наддувочного воздуха, включенные в общую систему охлаждения. Воздух для питания двигателя поступает через два воздухозаборника, расположенные на крыше МТО и прикрытые сверху кормовой нишей башни, в два воздухоочистителя, закреплённые с двух сторон на двигателе и соединённые короткими патрубками с турбокомпрессорами. Воздухоочистители — двухступенчатые. Пыль, отфильтрованная на первой ступени удаляется электровентиляторами.

Трансмиссия HSWL-354/3 фирмы Renk гидромеханическая с блокируемым комплексным гидротрансформатором, 4-ступенчатой планетарной коробкой передач и дифференциальным двухпоточным механизмом поворота с гидрообъемной передачей. Гидротрансформатор выключается с помощью блокировочного фрикциона.

Коробка передач состоит из трёх планетарных рядов с дисковыми тормозами, обеспечивающими включение I, II и III передач, и блокировочного фрикциона для включения IV передачи. Реверс включается с помощью фрикционных элементов; он даёт возможность быстрого переключения с переднего на задний ход в момент когда танк ещё продолжает двигаться вперед (со скоростью не более 8 км/ч).

Ходовая часть

Пробег танка до капитального ремонта установлен 10000 километров. В системе подрессоривания применена индивидуальная торсионная подвеска с фрикционными амортизаторами на 1, 2, 3, 6, 7 узлах и гидравлическими подрессорниками. Гусеница имеет обрезиненную беговую дорожку и съёмные резиновые подушки.[11]

На машины первой серии (боевая масса составляла свыше 50 тонн) были установлены тепловизоры, однако, не были поставлены в срок, их устанавливали на уже находящиеся в эксплуатации танки. Получившим тепловизоры танкам было присвоено обозначение 2А2). В боекомплект входили бронебойные оперённые подкалиберные снаряды и фугасно-кумулятивные, предназначенные для поражения широкого спектра целей. 15 из 42 выстрелов хранились в укладке первой очереди, в кормовой нише башни под вышибной панелью; остальные находились слева от механика-водителя без всякой защиты.

Танки второй и третьей серий, производившиеся в 1982—1984 годах, получили обозначение A1. В числе изменений было улучшение приборов наблюдения командира, прицела наводчика, изменение расположения боекомплекта, топлива в целях повышения безопасности и др.

Танки четвёртой серии, производившиеся в 1984—1985 годах, получили обозначение A3 и такие доработки, как: новая радиостанция, дополнительная защита боекомплекта и др.

В 1985—1987 годах производилась пятая серия машин, получивших самые серьёзные улучшения из предпринятых на тот момент: резкое увеличение бронезащиты башни, дополнительные меры по повышению выживаемости экипажа, введение усовершенствованного баллистического вычислителя в СУО, введение в боекомплект снарядов повышенной мощности. Масса Леопарда 2А4 возросла до 55 тонн.

В начале 1990 года в руководстве НАТО стал обсуждаться вопрос о начале работ над новым ОБТ для армий стран-участниц организации, который должен был сменить десять имеющихся на вооружении моделей танков различных производителей. Отдел сухопутных вооружений при штаб-квартире НАТО в Брюсселе составил до марта того же года тактико-техническое задание к новому танку по рекомендациям консультативной группы НАТО по вопросам военной промышленности (NIAG). В программе под названием «Единый танк» (common tank) приняли участие девять стран-участниц организации: Бельгия, Канада, Франция, Западная Германия, Италия, Нидерланды, Испания, Великобритания и США. Четыре из перечисленных, а именно Франция, Западная Германия, Великобритания и США достигли договорённости о создании единой 140-мм танковой пушки к перспективному танку. Танк проектировался по классической «немецкой» схеме: отделение управление спереди, боевое отделение и башня посередине, моторно-трансмиссионное отделение в кормовой части, рассматривались различные варианты двигательной установки, моторно-трансмиссионной группы и подвески. Перспективный танк должен был помимо прочих отвечать такому требованию как универсальная ремонтопригодность, обеспечивать возможность перевооружения, заправки и ремонта в танкоремонтных мастерских любой страны НАТО, стандартизации программ подготовки танкистов и обслуживающего персонала[12]. Тем не менее, вскоре после этого прекратила своё существование ОВД, а вслед за ней распался СССР и вопрос о региональной войне в Западной Европе, а вместе с этим и вопрос о разработке нового танка и 140-мм пушки к нему был снят с повестки дня, в связи с чем «Леопард-2» до сих пор выполняет роль ОБТ стран-участниц организации.

До 1992 года были построены три дополнительные партии танков, в целом аналогичных машинам пятой серии, и получивших то же обозначение.

В процессе производства трёх последних серий было принято решение о начале работ над проектами модернизации этих танков в связи появлением в Советской Армии новых танков, таких как Т-80Б. На основе опытной машины Komponentenversuchsträger в 1991 году было предложено несколько проектов, одному из которых под обозначением KWS II был дан ход; начиная с 1995 года началась модернизация танков 6—8 серий до уровня Леопард 2А5. Эти машины получили новый люк механика-водителя, обеспечивавший лучший обзор и уменьшение ослабленной зоны корпуса. Башня была существенно модернизирована: маска пушки полностью переработана, лоб и борта были прикрыты модулями разнесённой (предположительно, имеющей неэнергетические реактивные свойства) брони. Электрогидравлическая система стабилизации орудия была заменена на менее пожароопасную, полностью электрическую; наводчик получил модернизированный прицел, а командир — независимый тепловизор 2-го поколения, встроенный в панорамный прибор наблюдения; улучшились характеристики стабилизатора вооружения. Танк получил систему навигации GPS. Все эти мероприятия привели к увеличению массы до 59,5—62 тонн в зависимости от комплекта брони.
Наконец, часть танков модели 2А5 (225 ед.) с 2001 года модернизируются до уровня самого современного немецкого ОБТ, уровня Леопард 2А6.
Новый танк получил усиленное бронирование башни и дополнительную противоминную защиту. Главным отличием новой модели является орудие Rhl 120/L55 с увеличенной на 11 калибров (1320 мм) длиной ствола. Вместе со стволом выросли дульная энергия и начальная скорость снарядов, а, как следствие — их бронепробиваемость и дальность поражения. Не менее важен факт установки танковой информационно-управляющей системы. Масса танка возросла до 62 тонн.

В 2010 году на выставке Eurosatory немецкая компания Krauss-Maffei Wegmann (KMW) продемонстрировала новую, седьмую модификацию танка Leopard 2, под названием Leopard 2А7 +.[13][14]

Новая модификация танка представляет собой модульный пакет обновлений, с возможностью оптимизации под конкретные требования его заказчиков.
Нововведения Leopard 2А7+ по сравнению с Leopard 2А6:

  • улучшена противоминная защита;
  • накладные элементы, которые покрывают всю башню, лобовую часть корпуса и две трети борта для защиты от кумулятивных средств ближнего боя (типа РПГ-7), мин, самодельных фугасов, поражающих элементов кассетных боеприпасов, БОПС, противотанковых ракет с оптико-электронными, инфракрасными и лазерными системами наведения;
  • реализация технологии «цифровая башня»;
  • улучшение характеристик СУО для обеспечения возможности поражения цели первым выстрелом, особенно в движении;
  • введение в конструкцию танка «командирского» тормоза, позволяет командиру танка в любой момент остановить танк;
  • добавление в боекомплект танка современных снарядов — DM 11, это оперенный подкалиберный снаряд с отделяющимся поддоном DM-53 (LKE II) длиной 570 мм, снабженный сердечником из сплава вольфрама (принят на вооружение в 1997 году), его модификация DM-53А1 и дальнейшее развитие DM 63, а также БПС DM-33 и программируемый фугасный выстрел DM-12[15];
  • оснащение стабилизированным дистанционно управляемым боевым модулем вспомогательного вооружения;
  • системы связи, позволяющей экипажу обмениваться информацией с взаимодействующими пехотными подразделениями;
  • внедрение в конструкцию танка вспомогательной силовой установки, которая питает электроэнергией многочисленные электронные системы без необходимости включения основного двигателя: тем самым не только экономится моторесурс, но и снижается тепловая и акустическая заметность машины;
  • установка оборудования, предназначенного для включения каждого основного боевого танка в единую автоматизированную систему тылового обеспечения: что значительно упрощает и ускоряет процесс обеспечения танковых подразделений боеприпасами, горючим и другим тыловым имуществом.

По боевой массе танк Leopard 2А7+ значительно превосходит предыдущую модификацию, его масса может достигать 70 тонн.
Leopard 2A4/Leopard 2A5 с короткой 120-мм пушкой (длина ствола 44 калибра) может быть переделан в Leopard 2А7+. Это финальная версия танка.

По состоянию на 2015 год всего было произведено 20 машин.[16] Собственно, 20 машин являются переделанными бывшими Leopard 2А6 NL, и только при дополнительном финансировании будет проводиться дальнейшее переделывание имеющихся различных версий танка до 2А7+.[15] Планируется не сохранять 2А6, а переделать в 2А7.[17]

Компания Rheinmetall объявила, что приступит к модернизации 68 танков «Леопард 2A4», 16 «Леопард 2A6» и 20 «Леопард 2A7» до стандарта 2A7V.[18]

Машины на базе танка

  • Panzerschnellbrucke 2 — мостоукладчик
  • Panzerschnellbrucke Leguan — мостоукладчик
  • Pionerpanzer 3 Kodiak — инженерная машина
  • Bergepanzer 3 Buffel — бронированная ремонтно-эвакуационная машина (БРЭМ)
  • Bergepanzer 3A1 — обновленная модификация БРЭМ для использования в Афганистане
  • Wisent 2 — БРЭМ, имеет модульную конструкцию, что позволяет переоборудовать ее из бронированной инженерной машины в бронированную ремонтно-эвакуационную и наоборот менее, чем за 5 часов.
  • Panzerhaubitze 2000 — самоходная артиллерийская установка
  • Leopard 2L — мостоукладчик для финской армии
  • Leopard 2R — инженерная машина для финской армии

ru-wiki.org

Леопард 2 — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 8 января 2017;
проверки требуют 28 правок.
Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 8 января 2017;
проверки требуют 28 правок.

Leopard 2A6
Leopard 2А6
Классификация

основной боевой танк

Боевая масса, т

2K: 50,5
2A4: 55,15
2A5: 62
2A6: 63

Компоновочная схема

классическая

Экипаж, чел.

4

История
Производитель

[d]

Годы производства

c 1979

Годы эксплуатации

с 1979

Количество выпущенных, шт.

более 3000[1]

Основные операторы
Размеры
Длина корпуса, мм

7700

Длина с пушкой вперёд, мм

9670

Ширина корпуса, мм

3700

Высота, мм

2790

Клиренс, мм

490

Бронирование
Тип брони

противоснарядная комбинированная, навесная (2A5, 2A6, 2A7)

Лоб башни, мм/град.

Габарит 700мм/0 для 2А4[2]

Вооружение
Калибр и марка пушки

120-мм Rheinmetall Rh-120

Тип пушки

гладкоствольная[3]

Длина ствола, калибров

55

Боекомплект пушки

42[4]

Углы ВН, град.

−8…+18[5][4][3]

Прицелы

лазерный прицел-дальномер EMES-15 со встроенным тепловизорным каналом, панорамный перископический PERI-R17, вспомогательный FERO-Z18

Пулемёты

2 × 7,62-мм MG3

Подвижность
Тип двигателя

encyclopaedia.bid

Leopard 2 — Gpedia, Your Encyclopedia

Leopard 2 (укр. Леопард 2) — основний бойовий танк, створений німецьким підприємством Краус-Мафай, (тепер Krauss-Maffei Wegmann, KMW). Leopard 2 став наступником успішної розробки тієї ж фірми — основного бойового танку Leopard 1.

Виробництво Leopard 2 розпочалось в 1979 році, взятий на озброєння збройних сил Австрії, Канади, Чилі, Данії, Фінляндії, Німеччини, Греції, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Сінгапуру, Швейцарії, Швеції, Іспанії та Туреччини. Всього було випущено 3200 танків цієї моделі.

В червні 2010 року KMW представила модифікацію Leopard 2 A7+. Нова модель пройшла випробування та взята на озброєння збройними силами Німеччини. Основними нововведеннями стали модульна система захисту, поліпшена живучість та маневреність.

В липні 2011 року німецька рада безпеки схвалила контракт на поставку близько 200 одиниць Leopard 2 A7+ Саудівській Аравії.

Бундесвер мав на озброєнні в 1990 році 2125 танків Leopard 2, але до 2008 їхня кількість була скорочена до 350 машин. Програмою подальшого переозброєння передбачено скоротити їхню кількість до 225[3] Модифікація А6 з довшою гарматою взята на озброєння в 2001 році. У 2015 році плани щодо скорочення змінилися і тепер число танків Leopard 2 в Бундесвер має бути доведено до 338[4].

Історія

Розробка

Роботи над танком почались з розробки Leopard 1 спільно з Францією в 1950-ті,[5] однак згодом співпраця припинилась. Попри те, що танк Leopard 1 було прийнято на озброєння в ФРН у 1965 році, німці були зацікавлені у створенні покращеного танка у наступному десятилітті. Це вилилося у програму з розробки танка MBT-70 спільно з американцями яка розпочалась у 1963 році.[6] Однак вже у 1967 виникло питання чи буде прийнято MBT-70 на озброєння. Тому німецький уряд видав наказ на проведення досліджень з покращення танка Leopard 1 німецькій компанії Porsche у 1967 році.[7] Ця розробка отримала назву нім. vergoldeter Leopard (Позолочений Леопард) і була зосереджена на залученні покращених технологій у конструкцію танка Leopard. Проект передбачав наявність автомата заряджання, спареної автоматичної гармати і незалежного командирського перископу.[8] Зенітним кулеметом можна було користуватись зсередини танку, а також було застосовано телевізійну камеру на висувній щоглі для спостереження. Форма башти і корпусу передбачала використання литої сталевої броні, також було покращено підвіску, трансмісію та систему пожежогасіння.[9]

Розробка та виготовлення прототипу

Leopard 2 PT15 з 105 мм гладкоствольною гарматою
Leopard 2 прототип
Leopard 2 T14 mod. зі зміненою баштою з композитною бронею

По завершенню досліджень Позолоченого Леопарду в 1967 році, уряд вирішив зосередити зусилля на Experimentalentwicklung (експериментальні розробки) як можливості вивчення і розробки нових компонентів для оновлення Leopard 1 з подальшим використанням у майбутніх програмах розвитку ОБТ.[8] Спочатку було інвестовано 25 мільйонів марок, але після того як було визнано, що з таким малим бюджетом не можливо створити два тестових зразка було інвестовано ще від 30 до 32 млн марок. Експериментальні розробки були передані компанії Krauss-Maffei, але з умовою співпраці з компанією Porsche, яка розробляла шасі, і компанією Wegmann, яка розробляла башту.

Було побудовано два прототипи з метою покращення концепції танка Leopard 1 таким чином, щоб за вогневою міццю він був на рівні танку MBT-70. Основною метою була висока імовірність ураження цілі першим пострілом на відстані 2 000 metres (6 600 ft) та можливість точного ураження танків у русі завдяки комп’ютеризованій системі керування вогнем. Машина отримала назву Keiler (кабан-сікач). Два прототипи (ET 01 та ET 02) танка Keiler були побудовані у 1969 та 1970 роках, обидва мали двигун MB 872.[6]

Танк MBT-70 мав революційну конструкцію, але після великих витрат і технічних проблем, Німеччина покинула проект у 1969 році. Після невдалих спроб врятувати проект MBT-70 шляхом концептуальних змін щоб усунути головну проблему — місце водія у башті — наприкінці 1969 стало зрозуміло, що Німеччина припинить міжнаціональну співпрацю по MBT-70.[9] Помічник секретаря Військового відділу закупівель Міністерства оборони Німеччини запропонував використати технології, розроблені для МВТ-70, по можливості у іншій програмі, яка отримала назву Eber (кабан) через скорочення його ім’я Eberhardt. Eber мав модернізовані башту і корпус MBT-70, місце водія знаходилось в корпусі. Було створено лише макет з деревини.

Рік потому, було продовжено розробки на базі першого проекту Keiler, замість продовження проекту Eber. У 1971 назву розробки було змінено на Leopard 2 і тому оригінальний Leopard заднім числом отримує назву Leopard 1. Було розроблено дві версії Leopard 2K та Leopard 2FK, які було озброєно гарматою-пусковою установкою XM150 з танка MBT-70.[6]

У тому році було замовлено 17 прототипів, але було зроблено лише 16 корпусів. Спочатку було замовлено 10, але пізніше замовлення було збільшено на 7. 17 башт мали позначення від T1 до T17, а корпуси мали позначення від PT1 до PT11 та від PT13 до PT17. Для випробування більшої кількості компонентів і розробок, кожний прототип мав свій унікальний набір деталей. 10 башт мали 105 мм гладкоствольну гармату, а інші 7 — 120 мм гладкоствольну гармату.[6][10] Корпуси PT11 та PT17 мали гідропневматичну підвіску на базі конструкції MBT-70.[6] Ходові частини цих двох корпусів мали лише 6 котків. На прототипах були встановлені різні типи APU. Усі башти, крім башти на прототипі PT11 яка мала 20 мм дистанційно керовану автоматичну гармату, мали зенітні кулемети. На усіх корпусах, окрім PT07, PT09, PT15 та PT17, було використано двигун MB 873. Основні котки було взято з MBT-70, а поворотні котки з Leopard 1.[6] Прототипи були розроблені відповідно до військової класифікації вантажопідйомності MLC50, що дорівнює приблизно 47,5 tonnes (46,7 long tons; 52,4 short tons). Зварна башта має багатошарову броню, яка сформована двома пластинами.[11] Прототипи мали оптичні далекоміри EMES-12 і систему керування вогнем, яка пізніше була встановлена на Leopard 1A4.

У середині 1973 Wegmann розробили нову башту легшу на 1,5 tonnes (1,5 long tons; 1,7 short tons).[12] Вона отримала назву Spitzmaus-Turm (землерийка) через великий нахил лобового листа. Така конструкція була можлива лише через появу оптичного далекоміру EMES-13, який потребував довжину бази лише у 350 millimetres (14 in) замість 1 720 millimetres (68 in) у попередника.[11] Але, з урахуванням досвіду війни Судного дня прототипи потребували кращого захисту ніж могла забезпечити скошена багатошарова броня, тому башта Spitzmaus-Turm не була побудована.[13] Ліміт ваги було збільшено з MLC50 до MLC60, що дорівнювало приблизно 55 tonnes (54 long tons; 61 short tons). Башта T14 була модернізована для випробування нової конфігурації нової броні, яка основана на використанні вертикальної модульної композитної броні. На ній також встановлений новий оптичний далекомір EMES-13. Модифікована башта T14 отримала назву T14 mod.[13] і мала електричний привід та систему стабілізації, які були розроблені компаніями General Electric та AEG Telefunken.

Leopard 2AV

У липні 1 973 німецький федеральний міністр оборони Георг Лебер і його американським колега Джеймс Шлезінгер домовились про вищий ступінь стандартизації основних бойових танків. Завдяки передачі вже виготовлених компонентів для німецьких танків Leopard 2, вартість XM1 Abrams повинна була зменшитися. Німецька комісія була відправлена в США, щоб оцінити уніфікацію компонентів між XM1 і Leopard 2.[14]

В результаті було проведено дослідження модифікації прототипа Leopard 2 для потреб американської армії. 11 грудня 1974 року було підписано меморандум порозуміння між урядами ФРН та США за яким модифікована версія танку Leopard 2 повинна була випробована разом з прототипами XM1,[15] після того як американці купили і дослідили прототип PT07 у 1973.[16] За цим меморандумом ФРН зобов’язувалися направити безкоштовно корпус, техніку для балістичних тестів і деяку кількість спеціальних балістичних частин у США, для проведення тестів у США.[17]

Leopard 2AV (основна версія) базувалася на досвіді попередніх розробок танка Leopard 2. Він був створений для задоволення замовлення США і останніх вимог по захисту згідно з німецькою частиною меморандуму. Башта T14 mod була використана як основна башта танка Leopard 2AV, але була потреба у покращенні бронювання корпусу після останніх балістичних випробувань з 23 по 26 червня 1976.[18] Через переваги американських лазерних далекомірів, башта прототипа PT19 була оснащена лазерним далекоміром розробки американської компанії Hughes.[19] На відміну від перших зразків прототипів Leopard 2, система керування вогнем була спрощена шляхом заміни оптичного далекоміру EMES-12 і зняття датчика бічного вітру, датчиків тиску і температури, датчику температури пороху, командирського прицілу PERI R12 з ІЧ підсвічуванням, протипіхотного гранатомета ближнього бою, з’ємного прожектора, висувного прожектора для підсвічування нічного пасивного прицілу, APU та механічного помічника заряджання.[17]

Через те, що знадобилося більше часу на розробку і виробництво Leopard 2AV, відвантаження у США і оцінювання затрималися. Тому тестування танка 2AV не розпочалося до 1 вересня 1976.[18] Незважаючи на бажання німців провести одночасні випробування прототипів Leopard 2AV та XM1, армія США вирішила не чекати Leopard 2AV і провести випробування прототипів XM1 від Chrysler та General Motors.[14][20]

Два нових корпуси та три башти були відправлені до США: PT20 з нарізною гарматою 105 мм L7 і системою керування вогнем Hughes, PT19 з такою же системою керування вогнем, але з можливістю встановлення 120 мм гладкоствольної гармати Rheinmetall та PT21 з системою керування вогнем Krupp Atlas Elektronik EMES-13 та 120 гарматою Rheinmetall.[16] Leopard 2AV повністю задовольняв вимогам США.[21] Дослідження зроблені американською корпорацією FMC показали, що можливо випускати Leopard 2AV за ліцензією у США без перевищення вартості яка була встановлена армією..[21] Але перед завершенням випробувань, що замість адаптування танка Leopard 2AV для потреб американської армії, сфокусувати зусилля на уніфікації деталей двох танків. FMC, після отримання ліцензії на виробництво Leopard 2AV, вирішили не розробляти технічних планів на виробництво, тому що вважали, що шанси прийняття на озброєння машини яка була вироблена не у США дуже малими.[20]

Дослідження армії США показали, що у XM1 більша частина поверхні вкрита спеціальною бронею на відміну від Leopard 2AV.[20] Різний броньовий захист був пов’язаний з різними уявленнями про очікувані загрози і поспіх з яким розробляли Leopard 2AV для використання спеціальної броні.[20] На ходових випробуваннях Leopard 2AV показав себе краще за прототипи XM1. Газова турбіна AGT-1500 споживала на 50 % більше палива,[22] а траки Diehl показали кращу зносостойкість, у той час як траки прототипів XM1 не задовольняли вимогам армії.[21] Теплова сигнатура дизельних двигунів MTU була нижча.[22] Система керування вогнем і приціли танка Leopard 2 були визнані кращими, а 120 мм гармата довела свою перевагу.[20] Прогнозована вартість одного танка XM1 була $728,000 у 1976, а вартість одного танка Leopard 2AV була вища на $56,000.[20]

Після американських випробувань танка Leopard 2AV американська армія надала перевагу танку XM1 Abrams, американські і німецькі джерела звинувачували один одного. Згідно американській літературі було виявлено, що під час ходових випробувань прототип Leopard 2AV мав меншу вагу.[вн 1]

У Німеччині піддали сумніву тести через вибір XM1. Замість використання реальних даних, було використано розраховане прогнозоване прискорення.[22] XM1 було визнано більш швидкострільним, незважаючи на схожість внутрішніх компонувань на Leopard 2AV, тому що прототипами XM1 керували професійні екіпажи, у той час як Leopard 2AV були укомплектовані призовниками, щоб довести, що керувати танком Leopard 2AV не дуже складно.[22] Стрільба на ходу демонструвалася на пласких траках, що зводило нанівець систему стабілізації танка Leopard 2AV.[22]

Серійне виробництво

Танки Leopard 2 під час маневрів у 1986

Рішення про серійне виробництво танка Leopard 2 після проведення дослідів на танком, які довели, що прийняття модифікації Leopard 2 дасть кращі бойові результати для німецької армії ніж виробництво великої кількості танків Leopard 1A4 або випуск покращеної версії танка Leopard 1A4 з гладкоствольними гарматами 105/120 мм, покращеним броньовим захистом, новою системою керування вогнем і двигуном потужністю 1 200 horsepower (890 kW) або 1 500 horsepower (1 100 kW).[23] До початку серійного виробництва до конструкції танку Leopard 2 було внесено багато змін.[24][25] Були дещо змінені і покращені двигун, трансмісія і підвіска. Були покращені балістичні характеристики башти і корпусу та прибрано слабкі місця. Розташовано у башті стелажі з боєприпасами та гідравлічні системи були відокремлені від відсіку екіпажу вибуховими панелями. Для танка Leopard 2 було розроблено кілька нових деталей під час розробки танка Leopard 2AV та тестувань у США. Для серійних версій замість пасивного далекоміра EMES-13 було обрано лазерний далекомір американського виробництва Hughes. Система EMES-13 була визнана кращим рішенням, але система Hughes була дешевшою і повністю функціональною.[26]

Німецька компанія Krupp-Atlas-Elektronik отримала ліцензію на розробку Hughes і модифікувала її під потреби німецької армії.[26] Модифікований далекомір отримав назву EMES-15. Для тестувань MaK встановили американський двигун AGT-1500 на танк Leopard 2.[21] Двигун AGT-1500 було замовлено у США і він потребував великих модифікацій для встановлення на шасі Leopard 2. Проте ходові тести WTD 41 виявили ряд недоліків, таких як велике споживання палива і нестача продуктивності трансмісії в тому числі гальма.[21] Проект було закрито.

У січні 1977 Німеччина замовила три до-серійних корпуси і дві башти які були отримані у 1978. Ці машини мали посилену броню на передній частині корпусу. Один з корпусів мав башту T21 і використовувався німецькою військовою школою у Мюнестері для військових випробувань до 1979.[27] У вересні 1977 було замовлено 1800 танків Leopard 2, вони були випущені п’ятьма партіями. Основним підрядником було обрано Krauss-Maffei, але Maschinenbau Kiel (MaK) отримала контракт на виробництво 45 % танків. Перша партія складалася з 380 танків. Випуск шести танків було заплановано на 1979, 114 на 1980, 180 на 1981 та 300 танків на кожний наступний рік.[28]

Танки першої серії були поставлені 25 жовтня 1979. До 1982 була завершена перша партія з 380 танків Leopard 2. 209 були побудовані Krauss-Maffei (шасі з номерами від 10001 до 10210) та 171 — MaK (шасі з номерами від 20001 до 20172). Перші танки мали ЕОП PzB-200 через брак нових систем з тепловими прицілами нічного бачення, який пізніше встановили на перші моделі. Після перших 5 партій було замовлено 3 додаткових партії танків Leopard 2, що збільшили загальну кількість танків Leopard 2 у німецькій армії до 2125.[29] Шоста партія була замовлена у черні 1987 і складалася зі 150 танків, які були випущені у період з січня 1988 по травень 1989. Сьома партія зі 100 танків була випущена у період з травня 1988 по квітень 1990. Остання партія для німецької армії, загальною кількістю у 75 машин, була випущена у період з січня 1991 по березень 1992.[29]

Подальші покращення

Якщо попередні моделі відрізнялися лише у деталях, то Leopard 2A4 мав цифровий балістичний комп’ютер і покращену протипожежну систему. Починаючи з шостою партії танки мали покращену броню і нові екрани. У 1984 німецьке військове управління з закупівель висунуло деякі умови стосовно майбутніх оновлень танка Leopard 2. У 1989 було розпочато програму Kampfwertsteigerung (бойового покращення) з будівництвом перших прототипів. Офіційні вимоги військових були опубліковані в березні 1990.[30] Програма KWS складалася з трьох етапів. Першим етапом програми KWS була заміна ствола гармати Rh 120 L/44 і обладнання на довший ствол гармати Rh 120 L/55.[30] На цьому етапі було переобладнано 225 танків, які отримали назву Leopard 2A6, починаючи з 2001 і тривав 2005.[31] Другим етапом програми KWS був сфокусований на броньовому захисті і живучості, таким чином було отримано танки Leopard 2A5 починаючи 1995. Було замінено базову броню і встановлено додаткові бронеплити на башті. Перша партія з 225 танків Leopard 2 були перероблені у Leopard 2A5 у період з 1995 по 1998, друга партія у 125 танків у період з 1999 по 2002.[32]

Третій етап KWS передбачав заміну башти Leopard 2 новою баштою з гарматою 140 мм NPzK, механізмом заряджання і системою керування на полі бою IFIS.[30] Було покращено балістичний захист корпусу.[30] Спочатку програма KWS передбачала переробку 650 танків Leopard 2.[31] Вона не була закінчена, але танкова гармат 140 мм NPzK тестувалася на старому прототипі. У 1995 програма була закрита з політичних причин. Фонди було направлено на проект NGP. Були розроблені танки Leopard 2A6M з покращеним захистом від мін які вибухають під корпусом та EFP мін.[31] Вага танка Leopard 2A6M складала 62,5 тони.[33]

Останньою версією танка став танк Leopard 2A7, який був прийняти на службу малою початковою партією у 20 танків у 2014.[34] У той час як було випущено перший танк Leopard 2A7, було розроблено плани з подальшого покращення танка.[35] У цей час було заплановано «велике» покращення бойових характеристик танка зі збереженням оригінальної мобільності танка Leopard 2.[35] Було також покращено оптику.[35]

У 2015 році Rheinmetall заявили, що розробляють нову 130-мм гладкоствольну гармату для танка Leopard 2 і його наступника.[36] Ця гармата продуктивна і точніша на 50 %. Продаж нової гармати заплановано на 2016.[36]

Заміна

22 травня 2015 німецьке міністерство оборони анонсувало плани про розробку наступника танка Leopard 2, який отримає назву Leopard 3, якій може бути розроблений у співпраці з Францією. Танк Leopard 2 було прийнято на службу 1979, тому тривалість його служби триватиме до 2030. Будуть проведені технологічні дослідження для визначення можливостей які потрібні для нового танку.[37]

Основна бойова наземна система (ОБНС) передуватиме поступовій модернізації цих Leopard 2. Модернізація включає нове цифрове системне ядро башти і ситуативну систему інформування, а також комплекс активного захисту (КАЗ). Короткочасне збільшення летальності полягає у високому тиску при стрільбі новими боєприпасами з 120 мм гармати, прогнозується збільшення продуктивності на 20 відсотків на відміну від L55, зосередивши основні зусилля на новій 130 мм гарматі, яка збільшує продуктивність пробивання броні на 50 відсотків; з появою російського танка T-14 Армата, який озброєний КАЗ Афганіт, метою якого є боротьба з протитанковими ракетами і РПГ, основна увага приділяється веденню прямого вогню з гармати. Фаза розробки концепції ОБНС мала завершитись до 2017.[38]

Експорт

Німеччина мала на озброєнні 2125 ОБТ Leopard 2 різних версій, але після об’єднання Німеччини більшість з них була продана. Інші країни вимагали нових або побудованих у себе танків.

Королівська Нідерландська армія замовила 445 танків Leopard 2 у березні 1979, після вивчення результатів тестування Leopard 2AV і США.[39] Вона стала першим закордонним користувачем танка Leopard 2. Машини надійшли на озброєння з липня 1981 по червень 1986.
Швейцарська армія обрала Leopard 2 замість M1A1 Abrams після випробувань які тривали з серпня 1981 по червень 1982. Швейцарія прийняла рішення 24 серпня 1983, а фінансування було підтверджене урядом у 1984.[40] У червні 1987 року 35 машин були представлені Kraus-Maffei, а у грудні 1987 компанія Eidgenössische Konstruktionswerkstätte у Туні розпочала ліцензійне виробництво 345 машин.

Танк Leopard 2 став дуже популярним у 1990-ті, коли скорочена німецька армія почала продавати танки Leopard 2 за зниженими цінами. Він став настільки успішним в Європі, що виробник почав називати його Euro Leopard, незважаючи на те, що Франція, Британія та Італія працювали над власними ОБТ. Але через появу не європейських замовлень, зараз використовують назву «Global-Leopard».[41]

Після дослідження можливості місцевого виробництва танків для заміни танка Strv 103, Швеція вирішила закупити танк за кордоном. Покращений Leopard 2 (прототип Leopard 2A5) переміг у змаганні проти американського M1A2 Abrams та французького Leclerc, під час інтенсивних тестувань з січня 1994 по червень 1994. Шведська армія замовила Leopard 2.[42] Також шведи випробували радянський танкT-80У, але окремо від інших танків. Шведська армія визнала, що покращений Leopard 2 задовольняє її вимоги на 90 %.[42] M1A2 задовольняв потреби лише на 86 %, а Leclerc — на 63 %. Шведи підписали контракт 20 червня 1994 на випуск 120 танків Stridsvagn 122 (шведське позначення Leopard 2A5) з місцевим випуском багатьох деталей. Перший Stridsvagn 122 було доставлено 19 грудня 1996. Шведи взяли у лізинг та пізніше придбали 160 танків Leopard 2A4 у 1994 та 1995, перша машина була доставлена у 1994.[42]

Данія закупила 51 німецький танк Leopard 2A4 після того як данська військова школа, Haerens Kampskole, рекомендувала прийняти за основу тестування шведами нового танка. Танки було доставлено у 1997,але було прийнято рішення про покращення танка до рівня Leopard 2A5. У 2004 данська армія купила ще 18 німецьких танків Leopard 2.

У 1998 Греції проходили випробування для обрання ОБТ для грецької армії. Покращений Leopard 2 випередив такі танки як Challenger 2E, Leclerc, M1A2 Abrams, Т-80У та Т-84 і був обраний грецькими військовими. У березні 2003 Греція замовила 170 танків Leopard 2, 140 з яких були зібрані у місцевих умовах.[43][44] Греція також купила 183 Leopard 2A4 та 150 Leopard 1.[45]

Іспанія спочатку взяли в лізинг 109 танків Leopard 2A4, але після того як компанія Krauss-Maffei покинула програму Lince, була розроблена спеціальна легша версія танку Leopard 2 яка була розроблена спільно з Santa Bárbara Sistemas. Перед закриттям програми Lince, Іспанія відмовилась від танків M1A1 Abrams та Vickers Valiant. Після прийняття рішення про лізинг танків, Santa Bárbara Sistemas отримала ліцензію на місцеве виробництво 219 танків Leopard 2A6 для іспанської армії.[46]

Польща отримали 128 танків Leopard 2A4 з Німеччини у 2002. У 2013 Польща замовила ще 119 німецьких Leopard 2s.
Фінляндія закупила 124 танка Leopard 2A4, які були у вжитку та 6 броньованих мостоукладальників Leopard 2L у Німеччині у 2002 та 2003. Танки замінили старі радянські танки Т-55 та Т-72М1. Нідерланди продали свої 114 танків (і одну башту) Австрії, 80 Канаді у 2007,[47] інші 52 танки Норвегії, 37 — Португалії та останні 100 — Фінляндії.

У 2005 Туреччина замовила 298 танків Leopard 2.[48] Танк Leopard 2 було обрано ще у 2001 після успішних випробувань, які проходили у турецькій армії у 200 році проти танків T-84 Ятаган, Leclerc і версії танка M1A2 Abrams з німецьких дизелем MTU. Туреччина бажала купити 1000 танків Leopard 2 у 1999, але німецький уряд відхилив цю угоду.
Чилі закупили 172 танка Leopard 2A4 та 273 БМП Marder 1A3 у 2007.
Сінгапур купив 96 танків Leopard 2 у 2006.[49]Індонезія замовила 103 танки Leopard 2 та 42 БМП Marder 1A3 у 2013.[50] Спочатку німецький уряд не дозволив експорт важкого озброєння до Індонезії, через порушення прав людини у цій країні. 61 з 103 Leopard 2 будуть оновлені компанією Rheinmetall до стандарту Leopard 2RI, який базується на модульній концепції оновлення Rheinmetall Revolution.[51]

Катар замовив 62 танки Leopard 2A7 та 24 САУ PzH 2000 у 2013[52] Поставки техніки почалися наприкінці 2015 і перші танки були показані на військовому параді 18 грудня 2015.[53]

Саудівська Аравія також виявляла зацікавленість у придбанні танків Leopard 2 з 1980-х. Але через сумнівну політичну обстановку і порушення прав людини договори не укладалися. Саудівська Аравія розпочала нові перемовини про закупівлю танків Leopard 2 у 2011.[54] За чутками, які з’вилися у газетах, перша партія повинна складатися з 200 танків, пізніше кількість зросла від 600 до 800 танків.[54] Спочатку уряд Німеччини погодився, але пізніше відмінив угоду через порушення прав людини і вторгнення до Бахрейну.[54][55]

Велика Британія також випробувала Leopard 2. У 1989 Leopard 2 оцінювали як заміну танка Challenger 1.[56] Врешті решт Британські збройні сили вирішили обрати танк Challenger 2 місцевого виробництв. Австралійська армія бажала придбати шведські Leopard 2 на заміну танків Leopard 1AS у 2003, але зупинила свій вибір на танку M1A1 AIM через легші шляхи доставки. Більш сучасні версії танків Leopard 2 або M1 Abrams, наприклад, the Leopard 2A6, не розглядалися через їх велику вартість.[57]

Конструкція

Броня

Стрілоподібний броньовий модуль танка Leopard 2A5
Башта і борти танка Leopard 2A7+ вкриті додатковими броньовими модулями
Leopard 2SG з композитною бронею AMAP

Основним бронезахистом танку Leopard 2 є композитна броня.[58] Броня складається з поєднання сталевих плит різного ступеню загартування, еластичних та не металічних матеріалів.[59][60][61] Використані сталеві пластини з високою твердістю та пластичністю. Броня є результатом досліджень механізму формування і проникнення кумулятивних зарядів.[62] Броня Leopard 2 можливо базується на британській броні Чобхем, яку демонстрували у ФРН в 1970 році.[63] Згодом, у середині 1970-х, повна інформація по цій броні була передана уряду ФРН. Верхня лобова деталь танка Leopard 2 розроблена для протистояння бронебійним снарядам великих калібрів і протидії кумулятивним зарядам.[61] Протягом 1980-х, було виявлено, що лобова броня танка Leopard 2 може протистояти 125 мм БОПС на дистанції 1500 м.[62][64]

Броня Leopard 2A4 має максимальну фізичну товщину у 80 centimetres (31 in) згідно не офіційним вимірювання та оцінкам які зробили призовники і професійні солдати німецької армії.[65] На танку Leopard 2A5 та подальших моделях, завдяки клиноподібному броньовому модулю товщина броні збільшена до 150 centimetres (59 in).[65]

Борти і корма танка мають захист від важких кулеметів, гармат середнього калібру і старих типів танкових боєприпасів. Борти прикриті протикумулятивними екранами. Фронтальна третина корпусу прикрита важкими балістичним екранами, а інша частина — гумовими екранами посиленими сталлю. Для збільшення захисту від мін, підлога з боків має нахил у 45° і посилена гофром.[59]

Додатковий захист

Боєукладка у Leopard 2A4

Конструкція танка Leopard 2 розроблена за концепцією секціонування; можливі джерела вогню або вибуху віддалено від екіпажа.[61] У башті, боєприпаси і гідравліка розташовані у відсіку який відокремлено від екіпажу. У разі детонації, вибухові панелі даху відсіку направляють вибух і вогонь назовні. Екіпаж також захищено від ядерної, біологічної і хімічної загрози, завдяки системі надлишкового тиску Dräger, який забезпечує до 4 мілібар (4,0 ГПа) надлишкового тиску всередині танка.[66]

З обох боків башти розташовано дві групи з чотирьох димових гранатометів Wegmann 76 мм, з яких можна стріляти дистанційно як з одного так і з усіх одразу. Вони встановлені майже на всіх моделях Leopard 2, окрім нідерландських Leopard 2, які мають по шість гранатометів власного виробництва з обох боків башти.[66] На шведському Stridsvagn 122 встановлено французькі димові пристрої GALIX, схожі на ті що встановлені на танках Leclerc.[67]

Leopard 2 оснащено системою пожежогасіння. Чотири 9 кг галометанових вогнегасники встановлено за місцем механіка-водія. Вогнегасники оснащено трубками і брандспойтами, вони активуються автоматично системою пожежогасіння, коли температура перевищує 82 °C (180 °F) у бойовому відділенні або вручну на панелі керування у відділенні механіка-водія.[66] Додатковий 2.5 кг зберігається на підлозі за головною гарматою.

Покращення броні

Починаючи з 1979 коли Leopard 2 було прийнято на службу, відбувалося постійне покращення броні. Модифікована версія багатошарової екранованої броні була встановлена на 97-му машину в 6-й виробничій партії.[68] Машини цієї партії також отримали покращені бортові екрани (спідниці).

Покращення Leopard 2A5 було сфокусовано на підвищенні броньового захисту. Під оновлення танка Leopard 2 до конфігурації Leopard 2A5, було знято з даху частину броньових плит і встановлено нові броньові модулі.[69][70] Нові додаткові броньові модулі зроблені з багатошарової броні і закривають фронтальну частину башти. Вони мають добре розпізнавану стрілоподібну форму і мають покращений захист проти кумулятивних і бронебійних снарядів.[70][71] Бортові екрани також мають покращений броньовий захист.[71] До тог підбій для захисту від осколків товщиною приблизно 2.5 см захищає екіпаж від уражень сколами броні у разі влучання снаряда.[66][70][72]

Танк Leopard 2A7 має останнє покоління пасивної броні і бронювання днища для захисту від мін і фугасів.[73] На танку Leopard 2A7 є спеціальні монтажні пристосування для встановлення броньових модулів або систем захисту від РПГ.[74]

Для ведення бою в умовах міста Leopard 2 може оснащуватися різними наборами модульної броні. На Leopard 2A4M CAN, Leopard 2 PSO (Peace Support Operations — операції підтримки миру) та Leopard 2A7 можна монтувати товсті модулі композитної броні з боків башти та корпусу, а у кормі можна встановити екрановану броню. Броньові модулі можуть захистити від реактивних гранат РПГ-7, яка в залежності від боєголовки може пробивати до 280 millimetres (11 in) та 600 millimetres (24 in) сталевої броні.[75] На Leopard 2A6M CAN покращено захист проти реактивних гранат (РПГ) шляхом встановленням захисних екранів.[76]

Додаткові набори броні виробляють багато кампаній. IBD Deisenroth випускають покращення композитної броні MEXAS (Modular Expandable Armor System — система комбінованої модульної броні) та AMAP (Advanced Modular Armor Protection — покращений модульний броньовий захист), яку пізніше використовували на сінгапурських та індонезійських танках Leopard 2. RUAG випускав оновлення броні на основі власної композитної броні SidePRO-ATR. Це оновлення було вперше представлено на IAV 2013.[77]

На танках Leopard 2A4M та 2A6M встановлено додатковий захист від мін у вигляді пластин на днищі, який підвищує захист проти мін та СВП.[66]

Оцінка броньового захисту

Розрахунковий рівень захисту башти танка Leopard 2 дорівнює 590—690 мм катаної гомогенної броні, 600 мм катаної гомогенної броні у лобовій частині (НЛД та ВЛД) корпусу танка Leopard 2A4 та 920—940 мм башти, 620 мм у лобовій частині (НЛД та ВЛД) корпусу танка Leopard 2A6 при обстрілі бронебійними снарядами.[66]
Згідно з Федерацією американських вчених броня танка Leopard 2A4 може забезпечити захист який дорівнює 700 мм катаної гомогенної броні при ураженні бронебійним снарядом та 1000 мм при ураженні кумулятивними боєголовками.[78]

Озброєння

Вид через панорамний приціл PERI R17

Основне

Боєукладка в башті Leopard 2A4. Іще до 27 пострілів зберігаються в носовій частині, ліворуч від водія.

Основним озброєнням серійної версії танка Leopard 2 є 120 мм гладкоствольна гармата Rheinmetall — така сама, що встановлена на танк M1 Abrams — у обох варіантах — L44 (на всіх танках Leopard 2 до моделі A5) або L55 (починаючи з Leopard 2A6 і далі).[66] Боєзапас гармати складається з 27 снарядів які зберігаються у спеціальному магазині у носовій частині корпусу, ліворуч від водія, додаткові 15 снаряді

www.gpedia.com

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о