що це таке? Арабський халіфат, його виникнення і розпад. Історія Халіфату
Серед світових релігій наймолодшим єіслам, народження якого відноситься до VII століття і пов’язане з ім’ям пророка Мухаммеда, що сповідав принцип єдиного Бога. Під його впливом в Хаджізе — на території Західної Аравії — була утворена громада одновірців. Подальші завоювання мусульманами Аравійського півострова, Іраку, Ірану і ряду інших держав зумовили виникнення арабського халіфату — потужного азіатської держави. Воно включило в себе цілий ряд підкорених земель.
Халіфат: що це таке?
Саме слово «халіфат» в перекладі з арабського маєдва значення. Це і найменування того величезного держави, створеного після смерті Мухаммеда його послідовниками, і титул верховного правителя під владою якого знаходилися країни халіфату. Період існування цього державного утворення, зазначений високим рівнем розвитку науки і культури, увійшов в історію, як Золотий вік ісламу. Умовно прийнято вважати його межами 632-1258 рр.
Після смерті пророка Мухаммеда історія халіфатуналічує три основні періоди. Перший з них, що почався в 632 році, обумовлений створенням Праведного Халіфату, на чолі якого по черзі стояли чотири халіфа, праведність яких дала назву керованого ними державі. Роки їхнього правління відзначені низкою великих завоювань, таких як захоплення Аравійського півострова, Кавказу, Леванту і значної частини Північної Африки.
Релігійні суперечки і територіальні завоювання
Виникнення халіфату тісно пов’язане зщо почалися після смерті пророка Мухаммеда спорами про його наступника. В результаті численних дебатів верховним правителем і релігійним лідером став близький друг засновника ісламу — Абу Бакр ас-Саддік. Він почав своє правління з війни проти стабільності і порядку, що відійшли від вчення пророка Мухаммеда відразу ж після його смерті і стали послідовниками лжепророка Мусайліми. Їх сорокатисячна армія була розбита в битві при Аркабе.
Наступні праведні халіфи продовжилизавоювання і розширення підвладних їм територій. Останній з них — Алі ібн Абу Таліб — став жертвою збунтувалися відступників від основної лінії ісламу — хариджитов. Це поклало кінець виборності верховних правителів, так як силою захопив владу і став халіфом Муавія I в кінці життя призначив наступником свого сина, і таким чином в державі встановилася спадкова монархія — так званий Омейядський халіфат. Що це таке?
Нова, друга форма халіфату
Своїй назві даний період в історії арабськогосвіту зобов’язаний династії Омейядів, вихідцем з якої був Муавія I. Його син, який успадкував від батька верховну владу, ще більше розсунув кордони халіфату, здобуваючи гучні військові перемоги в Афганістані, Північній Індії і на Кавказі. Його війська захопили навіть частина Іспанії і Франції.
Тільки візантійський імператор Лев Ісавр іболгарська хан Тервел змогли зупинити його переможний наступ і покласти край територіальним експансіям. Європа ж своїм порятунком від арабських завойовників зобов’язана перш за все видатному полководцю VIII століття Карлу Мартель. Очолювана ним армія франків розгромила полчища загарбників в знаменитій битві при Пуатьє.
uk.trendexmexico.com
Халіфат — що це таке? Арабський Халіфат, його виникнення і розпад. Історія Халіфату
Серед світових релігій наймолодшим є іслам, народження якого відноситься до VII століття і пов’язане з ім’ям пророка Мухаммеда, що сповідував єдинобожжя. Під його впливом у Хаджизе — на території Західної Аравії — була утворена громада одновірців. Подальші завоювання мусульманами Аравійського півострова, Іраку, Ірану та низки інших держав зумовили виникнення арабського халіфату — могутньої азіатської держави. Воно включило в себе цілий ряд підкорених земель.
Халіфат: що це таке?
Саме слово «халіфат» в перекладі з арабського має два значення. Це і найменування того величезного держави, створеного після смерті Мухаммеда його послідовниками, і титул верховного правителя під владою якої перебували країни халіфату. Період існування цього державного утворення, відзначений високим рівнем розвитку науки і культури, що увійшов в історію як » Золоте століття ісламу. Умовно прийнято вважати його межами 632-1258 рр.
Після смерті пророка Мухаммеда історія халіфату налічує три основних періоду. Перший з них, що почався в 632 році, обумовлений створенням Праведного халіфату, на чолі якого по черзі стояли чотири халіфи, праведність яких дала назву керованого ними державі. Роки їх правління відзначені низкою великих завоювань, таких як захоплення Аравійського півострова, Кавказу, Леванту і значної частини Північної Африки.
Релігійні суперечки і територіальні завоювання
Виникнення халіфату тісно пов’язана з розпочатими після смерті пророка Мухаммеда суперечками про його наступника. В результаті численних дебатів верховним правителем і релігійним лідером став близький друг засновника ісламу — Абу Бакр ас-Саддік. Він почав своє правління з війни проти віровідступників, що відійшли від вчення пророка Мухаммеда відразу ж після його смерті і стали послідовниками лжепророка Мусайлимы. Їх сорокатисячна армія була розбита в битві при Аркабе.
Наступні праведні халіфи продовжили завоювання і розширення підвладних їм територій. Останній з них — Алі ібн Абу Талиб став жертвою збунтованих відступників від основної лінії ісламу — хариджитів. Це поклало край виборності верховних правителів, так як силою захопив владу і став халіфом Муавія I в кінці життя призначив наступником свого сина, і таким чином у державі встановилася спадкова монархія ? так званий Омейядский халіфат. Що це таке?
Нова, друга форма халіфату
Своїй назві даний період в історії арабського світу зобов’язаний династії Омейядів, вихідцем з якого був Муавія I. Його син успадкував від батька верховну владу, ще більше розсунув межі халіфату, здобуваючи гучні військові перемоги в Афганістані, Північній Індії і на Кавказі. Його війська захопили навіть частину Іспанії та Франції.
Тільки візантійський імператор Лев Ісавр і болгарський хан Тервел змогли зупинити його переможний наступ і покласти межа територіальним экспансиям. Європа ж своїм порятунком від арабських завойовників зобов’язана насамперед видатному полководцю VIII століття Карлу Мартелю. Очолювана ним армія франків розгромила полчища загарбників у знаменитій битві при Пуатьє.
Перебудова свідомості воїнів на мирний лад
Початок періоду, пов’язаного з Омейядским халіфатом, характерне тим, що становище самих арабів на окупованих ними територіях було незавидним: життя нагадувала обстановку в військовому таборі, що знаходиться в стані безперервної бойової готовності. Причиною тому послужило вкрай релігійне завзяття одного з правителів тих років Умара I. Завдяки йому іслам набув рис войовничої церкви.
Виникнення арабського халіфату породило численну соціальну групу професійних воїнів — людей, єдиним заняттям яких стало участь у загарбницьких походах. Щоб їх свідомість не перебудовувалася на мирний лад, їм було заборонено вступати у володіння земельними ділянками і знаходити осілість. До кінця правління династії картина багато в чому змінилася. Заборону було скасовано, і, ставши землевласниками, багато вчорашні воїни ісламу вважали за краще життя мирних поміщиків.
Халіфат династії Аббасидів
Справедливо відзначити, що якщо в роки Праведного халіфату для всіх його правителів політична влада за своїм значенням поступалася місце релігійного впливу, то тепер вона зайняла чільну позицію. За своїм політичним величі і культурного розквіту найбільшу славу в історії Сходу заслужено здобув Аббасидской халіфат.
Що це таке — знає в наші дні більшість мусульман. Спогади про нього дотепер зміцнюють дух. Аббасиди — династія правителів, що подарувала своєму народові цілу плеяду блискучих державних мужів. Серед них були і полководці, і фінансисти, і справжні цінителі і покровителі мистецтва.
Халіф — покровитель поетів і вчених
Вважається, що арабський халіфат при Харуна ар Рашида — одному і найбільш яскравих представників правлячої династії — досяг найвищої точки свого розквіту. Цей державний діяч увійшов в історію як покровитель вчених, поетів і літераторів. Однак, присвятивши себе духовному розвитку очолюваного ним держави, халіф виявився поганим адміністратором і вже зовсім нікчемним полководцем. До речі, саме його образ увічнений в пережило століття зборах східних казок «Тисяча і одна ніч».
«Золотий вік арабської культури» — епітет, який найбільшою мірою заслужив саме очолюваний Харун ар Рашидом халіфат. Що це таке, можна повною мірою зрозуміти, лише ознайомившись з тим нашаруванням староперсидской, індійської, ассірійської, вавілонської і частково грецької культур, що сприяло розвитку наукового думки в період правління цього просвітителя Сходу. Все краще, що було створено творчим розумом стародавнього світу, він зумів об’єднати, зробивши для цього базовою основою арабську мову. Саме тому в наш побут увійшли вирази: «арабська культура», «арабське мистецтво» і так далі.
Розвиток торгівлі
У великому і разом з тим упорядкованій державі, якою був Аббасидской халіфат, значно збільшився попит на продукцію суміжних держав. Це стало наслідком підвищення загального рівня життя населення. Мирні на той період відносини з сусідами дозволили розвинути з ними мінову торгівлю. Поступово коло економічних контактів розширювався, і в нього стали входити навіть країни, що знаходяться на значній відстані. Все це дало поштовх до подальшого розвитку ремесел, мистецтва і мореплавання.
Розпад халіфату
У другій половині IX століття, вже після смерті Харун ар Рашида, в політичному житті халіфату позначилися процеси, які призвели до його розпаду. Ще 833 році перебував при владі правитель Мутасім сформував преторіанську тюркську гвардію. З роками вона стала настільки потужною політичною силою, що правлячі халіфи потрапили до неї в залежність і практично втратили право на прийняття самостійних рішень.
До цього ж періоду відноситься і зростання національної самосвідомості у підвладних халіфату персів, що послужило причиною їх сепаратистських настроїв, які стали згодом причиною відриву Ірану. Загальний розпад халіфату прискорилося і за рахунок відокремлення від нього на заході Єгипту і Сирії. Ослаблення централізованої влади дало можливість заявити свої претензії на незалежність і ряд інших перш підконтрольних територій.
Посилення релігійного тиску
Втратили свою колишню владу халіфи спробували заручитися підтримкою у правовірного духовенства і скористатися його впливом на маси. Правителі, починаючи з Аль-Мутаваккіля (847 рік), своєю головною політичною лінією зробили боротьбу з усіма проявами вільнодумства.
У державі, ослабленому підривом авторитету влади, почалося активне релігійне гоніння на філософію і всі галузі науки, включаючи математику. Країна неухильно занурювалася у вир мракобісся. Арабський халіфат і його розпад стали наочним прикладом того, наскільки благотворно вплив науки і вільної думки на розвиток держави, і наскільки згубно їх переслідування.
Кінець епохи арабських халіфатів
У X столітті вплив тюркських воєначальників і емірів Месопотамії настільки посилився, що могутні перш халіфи Аббасидской династії перетворилися на дрібних багдадських князьків, єдиною втіхою котрих зробилися залишилися від колишніх часів титули. Дійшло до того, що піднісся в Західній Персії шиїтська династія Буидов, зібравши достатню військо, захопив Багдад і фактично правила в ньому протягом ста років, тоді як номінальними правителями залишалися представники Аббасидів. Більшого приниження для їх гордості не могло бути.
У 1036 році для всієї Азії настав дуже важкий період — турки-сельджуки почали безприкладний по тим часам загарбницький похід, який став причиною знищення у багатьох країнах мусульманської цивілізації. У 1055 році вони вибили з Багдада правили там Буидов і встановили своє панування. Але і їх влади прийшов кінець, коли на початку XIII століття вся територія колись потужного арабського халіфату була захоплена незліченними полчищами Чингісхана. Монголи остаточно знищили все, що було досягнуто східною культурою за попередні століття. Арабський халіфат і його розпад відтепер стали лише сторінками історії.
poradumo.com.ua
що це таке? Арабський Халіфат, його виникнення і розпад. Історія Халіфату
Серед світових релігій наймолодшим є іслам, народження якого відноситься до VII століття і пов’язане з ім’ям пророка Мухаммеда, що сповідував єдинобожжя. Під його впливом у Хаджизе — на території Західної Аравії була утворена громада одновірців. Подальші завоювання мусульманами Аравійського півострова, Іраку, Ірану та низки інших держав зумовили виникнення арабського халіфату — могутнього азіатського держави. Воно включило в себе цілий ряд підкорених земель.
Халіфат: що це таке?
Саме слово «халіфат» у перекладі з арабської має два значення. Це і найменування того величезного держави, створеного після смерті Мухаммеда його послідовниками, і титул верховного правителя під владою якої перебували країни халіфату. Період існування цього державного утворення, відзначений високим рівнем розвитку науки і культури, що увійшов в історію як » Золоте століття ісламу. Умовно прийнято вважати його межами 632–1258 рр ..
Після смерті пророка Мухаммеда історія халіфату налічує три основних періоду. Перший з них, що почався в 632 році, обумовлений створенням Праведного халіфату, на чолі якого по черзі стояли чотири халіфи, праведність яких дала назву керованого ними державі. Роки їх правління відзначені низкою великих завоювань, таких як захоплення Аравійського півострова, Кавказу, Леванту і значної частини Північної Африки.
Релігійні суперечки і територіальні завоювання
Виникнення халіфату тісно пов’язана з розпочатими після смерті пророка Мухаммеда суперечками про його наступника. В результаті численних дебатів верховним правителем і релігійним лідером став близький друг засновника ісламу — Абу Бакр ас-Саддік. Він почав своє правління з війни проти віровідступників, що відійшли від вчення пророка Мухаммеда відразу ж після його смерті і стали послідовниками лжепророка Мусайлимы. Їх сорокатисячна армія була розбита в битві при Аркабе.
Більше:
Класифікація аритмій серця
Згідно з даними медичної статистики, на першому місці серед всіх захворювань знаходяться патології серця і судинної системи. Чим це викликано? На стан серцево-судинної системи впливає безліч негативних факторів. Один з них – постійні стреси і в…
Функції і будова нирки людини
Основним органом виділення людського організму, який виводить значну частину кінцевих продуктів обміну, є нирки. Більшість людей зазвичай мають хоча б найменше розуміння їх важливості. Перше серйозне знайомство зі значенням і особливістю нирок даєтьс…
Повний список країн Скандинавії
Які країни відносяться до Скандинавії? Де знаходиться даний регіон і чим він цікавий? На ці та інші питання ви знайдете відповіді в нашій статті. А також повний список країн Скандинавії. Крім того, ми розповімо вам про основні географічних, історико-…
Наступні праведні халіфи продовжили завоювання і розширення підвладних їм територій. Останній з них — Алі ібн Абу Таліб став жертвою збунтованих відступників від основної лінії ісламу — хариджитів. Це поклало край виборності верховних правителів, так як силою захопив владу і став халіфом Муавія I в кінці життя призначив наступником свого сина, і таким чином у державі встановилася спадкова монархія ― так званий Омейядский халіфат. Що це таке?
Нова, друга форма халіфату
Своїй назві даний період в історії арабського світу зобов’язаний династії Омейядів, вихідцем з якого був Муавія I. Його син успадкував від батька верховну владу, ще більше розсунув межі халіфату, здобуваючи гучні військові перемоги в Афганістані, Північній Індії і на Кавказі. Його війська захопили навіть частину Іспанії та Франції.
Тільки візантійський імператор Лев Ісавр і болгарський хан Тервел змогли зупинити його переможний наступ і покласти межа територіальним экспансиям. Європа ж своїм порятунком від арабських завойовників зобов’язана насамперед видатному полководцю VIII століття Карлу Мартелю. Очолювана ним армія франків розгромила полчища загарбників у знаменитій битві при Пуатьє.
Перебудова свідомості воїнів на мирний лад
Початок періоду, пов’язаного з Омейядским халіфатом, характерне тим, що становище самих арабів на окупованих ними територіях було незавидним: життя нагадувала обстановку в військовому таборі, що знаходиться в стані безперервної бойової готовності. Причиною тому послужило вкрай релігійне завзяття одного з правителів тих років Умара I. Завдяки йому іслам набув рис войовничої церкви.
Виникнення арабського халіфату породило численну соціальну групу професійних воїнів людей, єдиним заняттям яких стало участь у загарбницьких походах. Щоб їх свідомість не перебудовувалася на мирний лад, їм було заборонено вступати у володіння земельними ділянками і знаходити осілість. До кінця правління династії картина багато в чому змінилася. Заборону було скасовано, і, ставши землевласниками, багато вчорашні воїни ісламу вважали за краще життя мирних поміщиків.
Халіфат династії Аббасидів
Справедливо відзначити, що якщо в роки Праведного халіфату для всіх його правителів політична влада за своїм значенням поступалася місце релігійного впливу, то тепер вона зайняла чільну позицію. За своїм політичним величі і культурного розквіту найбільшу славу в історії Сходу заслужено здобув Аббасидской халіфат.
Що це таке — знає в наші дні більшість мусульман. Спогади про нього дотепер зміцнюють дух. Аббасиди — династія правителів, що подарувала своєму народові цілу плеяду блискучих державних мужів. Серед них були і полководці, і фінансисти, і справжні цінителі і покровителі мистецтва.
Халіф — покровитель поетів і вчених
Вважається, що арабський халіфат при Харуна ар Рашида — одному і найбільш яскравих представників правлячої династії — досягнайвищої точки свого розквіту. Цей державний діяч увійшов в історію як покровитель вчених, поетів і літераторів. Однак, присвятивши себе духовному розвитку очолюваного ним держави, халіф виявився поганим адміністратором і вже зовсім нікчемним полководцем. До речі, саме його образ увічнений в пережило століття зборах східних казок «Тисяча і одна ніч».
«Золотий вік арабської культури» — епітет, який найбільшою мірою заслужив саме очолюваний Харун ар Рашидом халіфат. Що це таке, можна повною мірою зрозуміти, лише ознайомившись з тим нашаруванням староперсидской, індійської, ассірійської, вавілонської і частково грецької культур, що сприяло розвитку наукового думки в період правління цього просвітителя Сходу. Все краще, що було створено творчим розумом стародавнього світу, він зумів об’єднати, зробивши для цього базовою основою арабську мову. Саме тому в наш побут увійшли вирази: «арабська культура», «арабське мистецтво» і так далі.
Розвиток торгівлі
У великому і разом з тим упорядкованій державі, якою був Аббасидской халіфат, значно збільшився попит на продукцію суміжних держав. Це стало наслідком підвищення загального рівня життя населення. Мирні на той період відносини з сусідами дозволили розвинути з ними мінову торгівлю. Поступово коло економічних контактів розширювався, і в нього стали входити навіть країни, що знаходяться на значній відстані. Все це дало поштовх до подальшого розвитку ремесел, мистецтва і мореплавання.
Розпад халіфату
У другій половині IX століття, вже після смерті Харун ар Рашида, в політичному житті халіфату позначилися процеси, які призвели до його розпаду. Ще 833 році перебував при владі правитель Мутасім сформував преторіанську тюркську гвардію. З роками вона стала настільки потужною політичною силою, що правлячі халіфи потрапили до неї в залежність і практично втратили право на прийняття самостійних рішень.
До цього ж періоду відноситься і зростання національної самосвідомості у підвладних халіфату персів, що послужило причиною їх сепаратистських настроїв, які стали згодом причиною відриву Ірану. Загальний розпад халіфату прискорилося і за рахунок відокремлення від нього на заході Єгипту і Сирії. Ослаблення централізованої влади дало можливість заявити свої претензії на незалежність і ряд інших перш підконтрольних територій.
Посилення релігійного тиску
Втратили свою колишню владу халіфи спробували заручитися підтримкою у правовірного духовенства і скористатися його впливом на маси. Правителі, починаючи з Аль-Мутаваккіля (847 рік), своєю головною політичною лінією зробили боротьбу з усіма проявами вільнодумства.
В державі, ослабленому підривом авторитету влади, почалося активне релігійне гоніння на філософію і всі галузі науки, включаючи математику. Країна неухильно занурювалася у вир мракобісся. Арабський халіфат і його розпад стали наочним прикладом того, наскільки благотворно вплив науки і вільної думки на розвиток держави, і наскільки згубно їх переслідування.
Кінець епохи арабських халіфатів
В X столітті вплив тюркських воєначальників і емірів Месопотамії настільки посилився, що могутні перш халіфи Аббасидской династії перетворилися на дрібних багдадських князьків, єдиною втіхою котрих зробилися залишилися від колишніх часів титули. Дійшло до того, що піднісся в Західній Персії шиїтська династія Буидов, зібравши достатню військо, захопив Багдад і фактично правила в ньому протягом ста років, тоді як номінальними правителями залишалися представники Аббасидів. Більшого приниження для їх гордості не могло бути.
У 1036 році для всієї Азії настав дуже важкий період — турки-сельджуки почали безприкладний по тим часам загарбницький похід, який став причиною знищення у багатьох країнах мусульманської цивілізації. У 1055 році вони вибили з Багдада правили там Буидов і встановили своє панування. Але і їх влади прийшов кінець, коли на початку XIII століття вся територія колись потужного арабського халіфату була захоплена незліченними полчищами Чингісхана. Монголи остаточно знищили все, що було досягнуто східною культурою за попередні століття. Арабський халіфат і його розпад відтепер стали лише сторінками історії.
tostpost.com
Халифат — это… Что такое Халифат?
мусульманское государство, в котором правление осуществлялось в соответствии с Божественными законами. Руководство Халифатом осуществлялось халифами (См. Халиф) Их также называли имамами. Большинство мусульманских улемов рассматривало Халифат как правление, которое следует непосредственно после периода правления пророка Мухаммада. Поэтому халиф, как глава мусульманского государства (Халифата), являлся наместником пророка Мухаммада. Некоторые считали, что халифов можно называть и наместниками Аллаха на земле. При этом они ссылались на коранический аят: «Это Он сделал вас наследниками (халифами) земли и возвысил по степеням одних над другими, чтобы испытать вас в том, что Он даровал вам.1. Праведный халифат (11/632 — 40/661). Этот период охватывает исторический отрезок времени в 30 лет. За это время сменилось четыре халифа (См. Абу Бакр ас-Сиддик, Омар ибн Хаттаб, Осман ибн Аффан, Али ибн Абу Талиб), которые были ближайшими сподвижниками пророка Мухаммада. Согласно воззрениям подавляющего большинства мусульман, их правление полностью соответствовало наследию пророка, и они были последовательными проповедниками всех идеалов Ислама. Традиция утверждает, что такого идеального соответствия власти Божественному порядку не было отмечено в более поздней истории Ислама, за исключением правления отдельных правителей, например, омейядского халифа Омара ибн Абд аль-Азиза. У Абу Давуда (Сунна, 8) и Тирмизи (Фитан, 49) приводится хадис от Сафины о том, что пророк сказал: «Халифат среди моей уммы будет продолжаться 30 лет, а затем последует султанат». Затем Сад ибн Джумхан сказал, что затем пророк добавил: «Абу Бакра сменит Омар, Омара Осман, а Османа Али». По этой причине считается, что сменившие их правители являлись не халифами, а султанами (монархами).
2. Халифат Омейядов. Их правление началось после гибели халифа Али в 40/661 года хиджры. Его сын Хасан добровольно передал власть Муавие ибн Абу Суфьяну, который стал халифом с 41/661 года хиджры. Муавия является основателем мусульманской монархической государственности. Начиная с этого периода Халифат потерял свои изначальные качества, которые были при Праведных халифах и превратился в абсолютную монархию. Последним халифом из династии Омейядов был Марван ибн Мухаммад, который был низложен в результате восстания в 132/750 году хиджры,которым руководили Аббасиды. (Подробнее см. Омейяды).
(Источник: «Исламский энциклопедический словарь» А. Али-заде, Ансар, 2007 г.)
dic.academic.ru
Халіфат — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арабський Халіфат у 750 році. Різними кольорами позначені володіння мусульман на момент смерті Мухаммеда, завоювання перших трьох халіфів та завоювання Омейядів.Халіфа́т (араб. خلافة إسلامية) — феодальна теократична арабо-мусульманська держава, що виникла внаслідок арабських завоювань VII—IX століть і очолювалася халіфами. Також халіфат як термін означає ісламську теократичну державу, яка має об’єднувати усіх мусульман. Втім лише перший Омейядський халіфат дійсно об’єднував усю умму.
Під контролем цієї держави в період її розквіту були землі Близького Сходу, Африки і південного заходу Європи. Халіфат контактував з такими регіонами як Європа і Великий Євразійський Степ, тісно взаємодіяв з тодішніми утвореннями на цих землях — Великою Булгарією, Тюркським і Хазарським каганатом, Великим князівством Руським, Східною Римською імперією. Розпався Халіфат у 750 році коли їх захопила династія Аббасидів.
Первісним ядром Халіфату стала створена Мухаммадом на початку VII ст. в Хіджазі (Західна Аравія) мусульманська громада — умма. У результаті арабських завоювань була створена величезна держава, що включала Аравійський півострів, сучасні Ірак, Іран, більшу частину Закавказзя, Середню Азію, Сирію, Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Північну Африку, більшу частину Іспанії та Португалії, частину Північної Індії.
Слово Халіфат (араб. خليفة — Khalīfah «спадкоємець», «представник») — означає як титул халіфа, так і велику державу, створену після Мухаммада арабами-завойовниками під керівництвом його «халіфів» — «представників».
Епоха існування Багдадського Халіфату, разом з декількома наступними століттями розквіту загальноісламської науки й культури, іменуються в західній історіографії Золотою добою ісламу.
piratenproxy.nl
що це таке? Арабський халіфат, його виникнення і розпад. Історія Халіфату
Серед світових релігій наймолодшим єіслам, народження якого відноситься до VII століття і пов’язане з ім’ям пророка Мухаммеда, що сповідав принцип єдиного Бога. Під його впливом в Хаджізе — на території Західної Аравії — була утворена громада одновірців. Подальші завоювання мусульманами Аравійського півострова, Іраку, Ірану і ряду інших держав зумовили виникнення арабського халіфату — потужного азіатської держави. Воно включило в себе цілий ряд підкорених земель.
Халіфат: що це таке?
Саме слово «халіфат» в перекладі з арабського маєдва значення. Це і найменування того величезного держави, створеного після смерті Мухаммеда його послідовниками, і титул верховного правителя під владою якого знаходилися країни халіфату. Період існування цього державного утворення, зазначений високим рівнем розвитку науки і культури, увійшов в історію, як Золотий вік ісламу. Умовно прийнято вважати його межами 632-1258 рр.
Після смерті пророка Мухаммеда історія халіфатуналічує три основні періоди. Перший з них, що почався в 632 році, обумовлений створенням Праведного Халіфату, на чолі якого по черзі стояли чотири халіфа, праведність яких дала назву керованого ними державі. Роки їхнього правління відзначені низкою великих завоювань, таких як захоплення Аравійського півострова, Кавказу, Леванту і значної частини Північної Африки.
Релігійні суперечки і територіальні завоювання
Виникнення халіфату тісно пов’язане зщо почалися після смерті пророка Мухаммеда спорами про його наступника. В результаті численних дебатів верховним правителем і релігійним лідером став близький друг засновника ісламу — Абу Бакр ас-Саддік. Він почав своє правління з війни проти стабільності і порядку, що відійшли від вчення пророка Мухаммеда відразу ж після його смерті і стали послідовниками лжепророка Мусайліми. Їх сорокатисячна армія була розбита в битві при Аркабе.
Наступні праведні халіфи продовжилизавоювання і розширення підвладних їм територій. Останній з них — Алі ібн Абу Таліб — став жертвою збунтувалися відступників від основної лінії ісламу — хариджитов. Це поклало кінець виборності верховних правителів, так як силою захопив владу і став халіфом Муавія I в кінці життя призначив наступником свого сина, і таким чином в державі встановилася спадкова монархія — так званий Омейядський халіфат. Що це таке?
Нова, друга форма халіфату
Своїй назві даний період в історії арабськогосвіту зобов’язаний династії Омейядів, вихідцем з якої був Муавія I. Його син, який успадкував від батька верховну владу, ще більше розсунув кордони халіфату, здобуваючи гучні військові перемоги в Афганістані, Північній Індії і на Кавказі. Його війська захопили навіть частина Іспанії і Франції.
Тільки візантійський імператор Лев Ісавр іболгарська хан Тервел змогли зупинити його переможний наступ і покласти край територіальним експансіям. Європа ж своїм порятунком від арабських завойовників зобов’язана перш за все видатному полководцю VIII століття Карлу Мартель. Очолювана ним армія франків розгромила полчища загарбників в знаменитій битві при Пуатьє.
Пе
uk.erch2014.com
Праведний халіфат — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ісламські завоювання при праведних халіфах.I — на час смерті Мухаммада;
II — завоювання Абу Бакра;
III — завоювання Омара;
IV — завоювання Османа
Праведний халіфат (араб. ) — держава, створена після смерті пророка Мухаммеда в 632 році. Халіфат послідовно очолювали чотири праведних халіфа Абу Бакр, Умар ібн аль-Хаттаб, Осман ібн Аффан і Алі ібн Абу Таліб. Територія халіфату включала Аравійський півострів, Шам, Кавказ, частину Північної Африки від Єгипту до Тунісу і Іранське нагір’я.
Абу Бакр був найстарішим сподвижником пророка Мухаммада. Після його смерті в 632 році, група авторитетних Мединцев з числа ансарів стала обговорювати, хто з них повинен стати наступником пророка Мухаммада в управлінні справами молодої мусульманської держави. Рішучість Умара ібн аль-Хаттаба дозволила Абу Бакр стати першим халіфом («заступником») і приступити до поширення ісламу[1].
З перших днів після свого призначення Абу Бакру довелося зіткнутися з труднощами. Колись вірні ісламу арабські племена відійшли від ісламської громади, погрожуючи її єдності і стабільності. Віровідступництво (рідда) почалося ще за життя пророка Мухаммеда, однак війни з віровідступниками почалися вже після його смерті. Відступництво було настільки великим, що воно торкнулося всіх племен в Аравії, за винятком Хіджаза (Мекка і Медіна), племен Сакіф з ат-Таїф і Азд з Оману. Деякі племена відмовилися виплачувати обов’язкову милостиню (закят), що теж було розцінено як відхід від основних принципів ісламу. Деякі вожді племен зробили претензії на пророцтво (Мусайліма, Садж, Тулайха і ін.). У центральній Аравії рух відступництва очолив лжепророк Мусайліма. Абу Бакр розділив мусульманську армію на 11 загонів, найсильнішим з яких був загін Халіда ібн аль-Валіда. Халід був направлений в найважчі місця і переміг у всіх боях, в тому числі і Мусайліму в ямах [2]. Протягом року тривали військові дії проти стабільності і порядку, що закінчилися перемогою Абу Бакра і об’єднанням арабських племен. Після придушення заколотів Абу Бакр почав завойовницькі війни за межами Аравійського півострова. У 633 р Абу Бакр послав Халіда ібн аль-Валіда в Ірак, який був однією з найбагатших провінцій Сасанідської імперії. Після цього він відправив 4 армії в Сирію і в 634 році перекинув туди ж армію Халіда ібн аль-Валіда.
Примітки[
uk.wikipedia.org